День пам’яті праведного Філарета Милостивого

1/14 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святого праведного Філарета Милостивого.

Святий Філарет жив у поселенні Амнія, що розташовувалося у Пафлагонії (на півночі Малої Азії). Він народився у благородній та благочестивій сім’ї.

У дорослому віці Філарет одружився з багатою дівчиною Феозвою, і у подружжя народилося троє дітей. З Божого благословення багатство Філарета зростало. Він володів селами, нивами, стадами, мав багато рабів та рабинь.

Через співчуття до бідних Філарет почав звершувати численні справи милосердя, через що прославився у тому краю.

З часом святий муж почав бідніти. Крім того, на Пафлагонію напали араби, які забрали в Філарета стада та полонили багато його рабів. І місцеві жителі – хто проханнями, хто силою – заволоділи садами та нивами святого.

З усього майна у Філарета залишилися будинок, одна нива, два раби, двоє волів, кінь та корова. Однак святий не нарікав і за все дякував Богу.

Якось Філарет взяв двох своїх волів і пішов обробляти поле. Тоді ж працював на своєму полі й один бідний селянин, який випросив для роботи волів у свого сусіда. Несподівано віл того селянина захворів і здох. Дуже засмучений чоловік пішов до Філарета і розповів йому про своє горе. Змилосердившись, святий віддав йому свого вола.

Через кілька днів у того чоловіка здох і той віл, якого дав йому святий. Селянин прийшов до Філарета і розповів йому про те, що сталося. Тоді праведний муж знову змилувався над бідняком і віддав йому свого останнього вола.

При цьому дружина й діти святого почали плакати та докоряти йому за те, що він віддає їхнє останнє майно чужим людям.

Проте Філарет заспокоював їх і казав, що в нього в потаємному місці є заховане велике багатство. Коли святий говорив це, то не обманював, а прозирав майбутнє.

Згодом святий Філарет віддав і свого останнього коня. На той час у нього залишилися тільки корова з телям, віслюк та вулики з бджолами.

Однак невдовзі прийшов до Філарета бідняк, який чув, що дари святого сприяють збагаченню тих, хто їх отримує. Він попросив у Філарета одне теля з його стада, і святий щедро віддав бідняку останнє теля.

Коли бідняк відійшов, корова почала ревіти за своєю дитиною. Тоді дружина Філарета звинуватила його у жорстокості, бо він розлучив матір із дитям. Святий погодився зі словами дружини, наздогнав бідняка й віддав йому і корову.

Невдовзі почався в Пафлагонії голод, і Філаретова сім’я голодувала. Святий позичив трохи пшениці у свого друга, а частину віддав бідному. Дружина Філарета при цьому дуже розсердилася на свого чоловіка.

Згодом багатий друг святого дізнався про його скруту й прислав йому чотири вози пшениці. За таку милість Філарет гаряче дякував Богу. Потім за проханням своєї дружини розділив пшеницю між усіма членами сім’ї та повернув те, що взяв у борг. Свою ж частину Філарет за два дні знову роздав бідним.

З часом Філарет настільки зубожів, що його сім’я годувалася лише медом, який святий збирав зі своїх вуликів. При цьому Філарет все одно ділився з бідними.

Одного разу бідняк знову попросив у святого милостиню, але не було навіть меду, щоб дати убогому. Тоді Філарет зняв із себе верхній одяг і віддав бідняку. Дружина ж святого змушена була перешити свій одяг на вбрання для чоловіка.

У ті часи Грецьким царством управляли цариця Ірина з сином Костянтином. Коли Костянтин досягнув повноліття, у всі краї держави розіслали довірених осіб на пошуки дружини для царя. Царські посланці прибули і в поселення Амнія, де їх гостинно прийняв святий Філарет.

Коли вони побачили внучок праведного старця, то сказали, що кращих за них не знайдеться у всьому всесвіті. І старша внучка Філарета Марія стала царицею, з другою онукою одружився знатний вельможа, а третю віддали заміж за правителя Лангобардів (народу германського племені).

Цар обдарував святого Філарета та його близьких великими багатствами. І благочестиве сімейство почало жити в Константинополі. При цьому праведний старець продовжував подавати щедру милостиню та піклуватися про бідних.

Згодом Філарету Господь відкрив про наближення його кончини. Святий пішов у дівочий монастир, що називався «Родольфія», і попросив приготувати для себе гріб. Потім він роздав своє майно бідним і захворів у тому монастирі.

Згодом Святий попрощався з близькими і під час молитви з миром відійшов до Господа в 90-річному віці. При цьому кімната, в якій він лежав, наповнилася дивними пахощами.

До гробу святого Філарета Милостивого зібралося безліч бідних та убогих. Всі вони плакали й ридали. Плакали також цар із царицею та всі рідні святого. Один біснуватий отримав зцілення й прославив Господа. Кончина святого старця настала в 792 р.
Слава Богу вовіки. Амінь.