Горді люди, змиріться!

Сьогодні, дорогі мої, починається Пісна Тріодь. Вона починається голосом митаря: «Боже, милостивий буди мені, грішному» ¹(Лк. 18, 13). Пісна Тріодь каже сьогодні нам усім: «Горді люди, змиріться». Вона нагадує нам притчу про митаря та фарисея, яка відома кожному з нас.

«Кожен, хто сам себе підносить, буде принижений» ²(Лк. 18, 14)

Два шляхи людства

Сьогодні, простішими словами, Тріодь показує нам два шляхи і дає нам можливість вибрати. Одна дорога веде до прірви, інша — до неба. Одна дорога – диявольська, інша – Божественна.

Які ж це дороги? Один шлях – це шлях гордості, а інший – шлях смирення. Гордість і смирення, два життєві шляхи.

Гордість і смирення, два життєві шляхи.

Яким із них нам йти? Першим, шляхом гордості, йшов фарисей; другим, шляхом смирення, йшов митар.

Сьогодні смирення стало рідкістю. У світі зараз легше знайти діамант, ніж смиренну людину, смиренну жінку, смиренного чоловіка й навіть смиренну дитину.

Вік гордині

Ми живемо у вік гордині, тому дозвольте мені сказати кілька слів про гордість. Я не буду сьогодні розповідати вам про те, що гордість — це найголовніший гріх, той самий, який скинув першого архангела з небес і перетворив його на диявола.

І я не почну вам роз’яснювати, що гордість – це гріх, який назавжди закриває небесні двері й що жодна горда людина не переступить поріг Раю.

Я говоритиму з вами про дещо більш приземлене, про дещо більш матеріальні речі, мовою сучасного суспільства. Я скажу вам, що гордість має наслідки не тільки в потойбічному житті, в яке ми, християни, твердо віримо, а й у цьому земному житті.

…гордість має наслідки не тільки в потойбічному житті, в яке ми, християни, твердо віримо, а й у цьому земному житті.

Гордість – це руйнація, вона є деструктивним, згубним, руйнівним елементом як окремих людей, так цілих сімей і народів.

Ми відкриваємо серйозну тему для розмови, любі мої, це ціле море.

Типи гордеців нашого часу

Зараз я познайомлю вас із деякими типами гордіїв нашого часу. Гордіїв, які не вихваляються чеснотами, як фарисей, а хваляться дуже ницими речами. Що це означає?

Якщо ви хочете побачити горду людину, ви побачите її спочатку в батьківському будинку дитиною, маленьким фарисеєм. Мати й батько одягли його в кращий одяг, дали їй в руки гроші… Але вони занапастять його; і батьки дорого заплатять за гордість, яку вони прищепили їй змалку.

Хтось інший, хто набув якихось знань і отримав папірець, диплом, вирушаючи до рідного села, не наважується допомогти батькові. Він вважає, що це принизить його гідність. Він перебуває в бездіяльності. У той час, як в інших країнах діти допомагають своїм батькам, тут гордий юнак не хоче працювати.

А ось ми бачимо іншу, дорослу людину, яка використовує будь-які нечесні засоби, щоб пробитися до влади. Без реальних заслуг, вона займає найбільші пости. І коли вона стає великою, то вже не думає про те, як служити народу, а день і ніч виставляє себе напоказ, своє горде, сатанинське, фарисейське «я».

Ось дівчина, яка вважала себе красунею з винятковим, дивним талантом. Ви бачите, як вона йде до школи, навчається грамоті, вступає до консерваторії, вчиться грати на скрипці чи співати. Вона одразу ж вирізняється серед інших, і їй здається, що вона стала великою.

Молоді люди просять вийти за них заміж; молоді люди, гідні створити сім’ю, працьовиті, здорові та міцні, а вона зачиняє перед ними двері й чекає на «принца на білому коні». А оскільки принц не приходить, ми бачимо, як вона чахне та руйнується, і стає нещасною старою дівою. Поруч із нею страждають і мати, і батько, вся родина.

А скромна дочка їхніх сусідів, яка не має таких гордих ідей, виходить заміж за бідного, благословенного, працьовитого хлопця. Вони створюють щасливу сім’ю, будують будинок, заснований на смиренні, й з цього будинку виходять діти, які шануватимуть і радуватимуть своїх батьків.

Гордість зараз скрізь

Гордість — це не лише те, що зачиняє райські ворота, а й те, що сіє нещастя тут, на землі. 

Горе тим домівкам, де є горді батьки, горді сини, горді дочки. Але, брати й сестри, гордість живе не тільки в хатах, вона знаходиться скрізь.

Пишаються робітники, пишаються власники заводів, пишаються капіталісти, пишаються чиновники, пишаються правителі та царі, пишаються вчені — як ніхто інший у наш час; вони вихваляються, що за допомогою науки досягнуть всього.

Сьогоднішні люди схожі на тих, які після потопу намагалися збудувати високу вежу й раптом зупинили роботу. Башта так і залишилася стояти, тому що відбулося змішання мов, і вони розсіялися.

Наше покоління сильно загордилося та відійшло від Бога. Воно стало відступником, тому існує страх, що його вежа, цивілізація нашого часу, буде зруйнована.

Наше покоління сильно загордилося та відійшло від Бога. Воно стало відступником, тому існує страх, що його вежа, цивілізація нашого часу, буде зруйнована.

І ще раз підтвердяться слова: «Кожен, хто підносить сам себе, принижений буде, а той, хто принижує себе, підвищиться» ³(Лк. 18, 14).

Славні смиренники

Слова нашого Господа перебувають вовік. Скажи мені, прошу: чи ти багатий, як Авраам; чи славний ти, як Давид? Чи мудрий ти, як Соломон? Послухай краще, як вони, що досягли великих висот, висловлюються про мізерність й убогість людського життя. Авраам каже: «Я ж єсмь земля й попіл», називаючи себе порохом земним і жменькою попелу⁴(Бут. 18, 27).

Цар і псалмоспівець Давид промовляє те, що з псалмів перейшло і в інші піснеспіви Церкви: «Як цвіт в’яне, і як тінь мимо пройде, і руйнується кожна людина»: кожна людина в’яне як квітка та згасає як сон ⁵(пор. Пс. 89, 6 і Пс.102, 15-16) [1]. А Соломон наприкінці свого життя написав те, що підбиває підсумок всього людського життєвого досвіду: «Суєта суєт, все суєта»⁶(Еккл. 1, 2).

Так ось що ти є, людина: хробак, який плазує по землі. Але я, скажеш ти, не хвалюсь багатством; я хвалюся своїми чеснотами, своїми молитвами, своїми милостинями, своїм благочестям, своєю святістю.

Підійди сюди, щоб я подивився на тебе ближче. На яку висоту ти б не піднявся, тобі ніколи не досягти Пресвятої Богородиці, яка стала «вищою небес». І при цьому Діва Марія мала смиренний дух і говорила: «Зглянувся (Господь) на смирення Своєї Раби» ⁷(Лк. 1, 48).

Яким би святим і чудотворцем ти не був, ти ніколи не зможеш зрівнятися з апостолом Павлом, який досяг третього неба. І все ж апостол Павло, який жив у Христі й говорив: «І вже не я живу, але живе в мені Христос» ⁸(Гал 2, 20), в той же час сказав, що «Христос Іісус прийшов у світ грішників спасти, від них же перший є я»⁹(1 Тим. 1, 15).

Йдімо шляхом смирення

Брати мої, висновок такий: не шляхом гордості, яким пішов занепалий денниця, яким пішли фарисеї й загинули, але давайте ми всі йтимемо шляхом смирення.

…не шляхом гордості, яким пішов занепалий денниця, яким пішли фарисеї й загинули, але давайте ми всі йтимемо шляхом смирення.

Тим шляхом, яким ішов митар зі словами: «Боже, милостивий буди мені, грішному»¹⁰(Лк. 18, 13); тим шляхом, яким ішов лагідний і смиренний Іісус. Цим шляхом маємо йти й ми.

Тому давайте сьогодні всі вигукнемо про помилування. А наступної неділі, разом із блудним сином, який повернувся, вигукнемо: «Згрішив!»¹¹(Лк. 15, 21). І, пройшовши всі щаблі Пісної Тріоді й Великого посту, дійдемо до Великої п’ятниці та разом із розсудливим розбійником скажемо: «Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царстві Твоєму» ¹²(Лк. 23, 42).

Щоб нарешті досягти славного воскресіння Господнього й сказати: «Воскресіння Твоє, Христе Спасе, Ангели співають на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити».

† Митрополит Флоринський Августин (Кантіотіс)

Джерело

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)