День пам’яті преподобного Сави Нового

День пам’яті преподобного Сави Нового

25 березня/7 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Сави Нового, ієромонаха.

Преподобний Сава, в миру Василій, народився в 1862 році в поселенні Іракліца у Східній Фракії в бідного подружжя Костянтина та Смарагди.

З раннього віку він вирізнявся глибокою вірою та любов’ю до Церкви. Василію подобалося читати житія святих, і це викликало в його серці прагнення до подвижницького життя. Батьки не хотіли, щоб їхній син став монахом, і бажали бачити його крамарем.

Тому юнак потай покинув батьківський дім і прибув до каливи Успіння Божої Матері в Афонському скиту праведної Анни.

На Афонській Горі угодник Божий прожив 12 років, після чого відвідав Святі місця в Єрусалимі та в 1890 році прийняв чернечий постриг у обителі святого Георгія Хозевита.

У 1894 році з благословення ігумена монастиря Калініка Сава вирушив знову на Афон, щоб досконало осягнути мистецтво іконопису та вивчити візантійську церковну музику.

У 1897 році Преподобний повернувся в Єрусалим, де подвизався до 1916 року. У 1903 році Сава удостоївся священного сану й три роки служив при патріаршій школі Всечесного Хреста в Єрусалимі.

Сави Нового Потім він прибув у скит Хузівського монастиря, де проводив суворе життя. Святий займався іконописом та перебував у молитві. Їжею подвижника були розмочені у воді зерна, які він їв раз на день. Воду Преподобний пив у невеликій кількості, беручи її з річки.

У 1916 році святий Сава вирушив у Грецію. Два роки він жив на острові Патмос, а потім декілька місяців на Афоні.

Пентапольський митрополит Нектарій бажав бачити Саву. Преподобний Сава прибув на острів Егіна, де знаходився при митрополиті два роки, поки той не відійшов до Господа.

Життя великого подвижника та його смерть, що супроводжувалася численними чудесами, мали великий вплив на духовне вдосконалення Сави.

Після кончини святителя Нектарія Преподобний пішов у затвор. Через сорок днів він вийшов із келії з першою іконою святого Нектарія, яку сказав розмістити в церкві для поклоніння.

Ігуменя монастиря не хотіла слухати повеління Преподобного, оскільки Нектарій ще не був канонізований Церквою. Святий Сава порадив їй проявити послух і не противитися Волі Божій.

Ще декілька років Святий жив на Егіні, де подвизався у келії, що розташовувалася поблизу Троїцької обителі. У той час він збирав пожертви для общини та навчав монахинь іконопису й візантійського співу.

Велика кількість відвідувачів монастиря перешкоджала безмовності святого подвижника. Тому в 1926 році він перейшов до обителі Всіх святих, що на острові Калімнос. Вище монастиря Преподобний спорудив невелику келію йпочав подвизатися в ній.

Основним заняттям чоловіків Калімноса було пірнання на морське дно за губками. Багато нирців при цьому гинуло або ставало інвалідами. Тож їхні сім’ї залишалися без засобів до існування.

22 роки Сава прожив на Калімносі й став для його мешканців справжнім батьком. До нього приходили за допомогою та розрадою. Святий роздавав милостиню, вчив дітей, просвітлював дорослих. З особливою турботою він ставився до вдів, сиріт та бідних. Люди помічали, що від угодника Божого поширювалися тонкі пахощі.

Отець Сава віддавався суворому посту. Його їжею були декілька шматочків проскури, які він запитав невеликою кількістю вина чи відваром розмарину.

Весь день Преподобний писав ікони або сповідав людей. Ввечері він тесав ломом камені, щоб «не  їсти дарма свій хліб». Сон подвижника тривав не більше двох годин. Спав Святий сидячи на стільці.

Під час Другої світової війни, отець Сава проводив ночі в молитві за народ, а ворожі літаки, що пролітали над обителлю, осіняв хресним знаменням.

Годинами Преподобний приймав сповідь. Він був суворим до себе та милостивим до інших. Коли Святий молився, довкола нього поширювався благовонні пахощі. Угодник Божий вирізнявся безкорисністю та роздавав усі пожертви.

Перед смертю отець Сава пробув три дні в затворі. Потім він сказав слово повчання про любов до Христа та дотримання Його заповідей, сплеснув руками й віддав душу Богу зі словами: «Господь, Господь, Господь, Господь».

Одна з монахинь, що була присутньою при цьому, бачила, як душа Святого піднеслася на Небо, й чула райський спів. Відійшов до Господа угодник Божий 25 березня 1948 року.

У 1957 році могилу преподобного Сави відкрили. Тоді на велику відстань розлилися дивні пахощі. Біля гробу Святого почали звершуватися чудеса.
Слава Богу вовіки. Амінь.

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback
День пам'яті великомучениці Ірини | N.E.W.O.D
20 днів тому

[…] що владарював наприкінці І ст. у місті Магеддоні, що у Фракії, – області, яка розташовувалася на північному […]

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x