Преподобний Єфрем Сирін. Вибрані поради.

…

277. Гордий не терпить чиєїсь вищости; тоді він або заздрить, або стає суперником братові своєму. Суперництво та заздрість підтримуються одне одним, тож хто має одну з цих пристрастей – має обидві.

278. Хто їх має, того мучать успіхи інших; а хто ні, той не сумує з чужих успіхів. Такий не бентежиться, коли вшановують іншого; не непокоїться, коли звеличують когось, а не його, бо всім надає перевагу, всіх вважає вищими за себе.

279. Без смиренномудрости марні будь-які подвиги, будь-яка стриманість, будь-який послух, будь-яке убозтво, будь-яка вченість.

280. Нечистий дух зарозумілости – підступний і багатоликий; він докладає всіх зусиль, щоб заволодіти кожним: мудрого заманює мудрістю, сильного – силою, багатого – багатством, красивого – красою, митця – мистецтвом.

281. Духовних так само спокушає дух зарозумілості й готує пастки: тому, хто зрікся світу, – у зреченні, стриманому – в поміркованості, мовчазному – в безмовності, вбогому – в убозтві, молитвенику – в молитві. В усіх намагається він посіяти свою полову.

282. Як ліки проти гордощів часто перечитуй такі та подібні до них місця Писання:
Якщо зробите все те, що вам наказано, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити ¹(Лк. 17:10).
Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, – обманює себе самого²(Гал. 6:3).
Що в людей високе – осоружне Богові ³(Лк. 16:15).
Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим, – каже Господь ⁴(Мф. 11:29).
Він згадав нас у нашому приниженні й визволив від ворогів наших ⁵(Пс. 135:23).
Упокорився я – і спас мене⁶(Пс. 114:5).
Осоружний Господеві кожен гордий серцем ⁷(Прип. 16:5).

283. Якщо ти тілом здоровий, не чванися, але бійся.

284. Хто сам себе звеличує – готує собі безчестя; а хто смиренномудро служить ближньому – прославиться.

285. Приборкай помисел гордині раніше, ніж гординя приборкає тебе. Відкинь помисел зарозумілости раніше, ніж він скине тебе. Знищ хіть раніше, ніж вона знищить тебе.

286. Не суди брата свого за непостійність, щоб і тобі самому не впасти в ту саму неміч.

287. Навик, який ще не набув смирення, не має в собі зброї на противника, – і такий зазнає великої поразки.

288. Нехай монах вважає себе останнім із усіх – і здобуде уповання. Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, – буде підвищений ⁸(Лк. 18:14).
289. Великі докори монахові – гординя, зухвалість, байдужість, безсоромність, нерозважливість, запальність, безумність.

290. Якщо полюбиш гординю – станеш здобиччю бісів; якщо полюбиш смиренномудрість – належатимеш Христові.

291. Зарозуміла людина чимало потерпатиме від смутку, а смиренномудра – завжди звеселятиметься в Господі.

292. Зарозумілість повсякчас домагається почестей; а смиренномудрість у славі не возноситься і в безслав’ї не журиться, бо сподівається нагороди від Господа.

293. Вихваляння засліплює очі розуму, а смирення – просвітлює їх любов’ю; бо Господь навчає смиренних шляхам Своїм⁹(Пс. 25:9).

294. Небезпечно покладати надії на самого себе; хто ж надіється на Господа – спасеться.

295. Хто прикрашає своє вбрання – стане гордим, а гордий монах – орел неоперений.

296. Смиренномудрий монах – що прудкий скороходець чи влучний стрілець.

297. Як залізо все витончує та підкорює, так і смирення в Господі долає підступи ворога.

298. Що рогатина для звіролова та зброя для воїна – те для монаха смирення.

299. Гординя в будь-яких її проявах небезпечна для людини. Не люби гордині – нема з неї жодної користи. Всіляку неміч, якщо постаратися, можна вилікувати, але недуга гордині – зло, яке надто важко піддається лікуванню, адже вона відкидає цілющі ліки й приймає натомість смертельну отруту. Хай не буде гордині в рабів Христових.

300. Хочеш бути великим? – Стань найменшим від усіх ¹⁰(Мк. 9:35).
301. Якщо піде твій брат із монастиря, не підвищуйся подумки над ним і не безчести його в своїх очах, бо не знаєш, що несе день завтрашній ¹¹(Прип. 3:28).

302. Слухай того, хто каже: Коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав¹²(1 Кор. 10:12); і ще: Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь! ¹³(2 Кор. 10:18). Не одні думали про себе, що вже досягнули вершин і панують, але вони стали темнішими за морок; ті ж, які вважали себе за ніщо, – прийняли благодать; бо Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать ¹⁴(Як. 4:6).

303. Якщо бачиш людину горду, зарозумілу й непокірну, то коріння в неї вже напівмертве, не приймає вона плоду, що зростає зі страху Божого. Коли ж бачиш людину безмовну й смиренну, то знай, що міцне в неї коріння, адже живиться вона плодами страху Божого.

304. Великий набуток і велика слава – смиренномудрість: нема в ній падіння. Ознака смиренномудрости – дбати про свого брата, як про себе самого.

305. Людина горда й непокірна зазнає чорних днів, а смиренномудра й терпелива завжди радітиме в Господі.

306. Велике діло – знайти людину покірну й терпеливу: доброта її безмежна.

307. Хто підноситься над братом своїм, над тим знущаються біси.

308. Від дощів більшає бур’яну, а від спілкування зі світськими людьми постає пристрасть зарозумілости. Але хто боїться Господа, не підноситься високо.

309. Якщо сподобився ти дарування, не несись високо, бо не маєш у собі нічого доброго, чого б ти не прийняв від Бога ¹⁵(1 Кор. 4:7); якщо не будеш триматися Його заповідей і волі, забере Він у тебе власність Свою та віддасть кращому за тебе. І тоді будеш ти, як той чоловік, у якого відібрали щойно вмочене в чорнило перо.

310. Скільки б не підносилася людина в гордині свого серця, все одно вона ходить по землі, з якої взята й до якої відійде; Господь же звеличує смиренних.

311. Зарозумілість занапащує, а покора отримує переможну винагороду.

312. Якщо перед братами своїми будеш чистим, як золото, то й тоді вважай себе за посудину негідну – і уникнеш гордині, ненависної Богові й людям.

313. Якщо ти бачив, як брат согрішив, і вранці зустрівся з ним, не зневажай його, не думай про нього як про грішника: адже після того, як він згрішив і ти пішов від нього, він міг зробити щось добре й умилостивити Господа зітханнями й гіркими сльозами.

314. Треба стримувати себе від осуду інших; кожен із нас має упокорювати самого себе, повторюючи за Псалмоспівцем: бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої.¹⁶(Пс. 38:4)

315. Не дай мені, Владико, такого серця, якому осоружне упокорення та батьківське напоумлення; віддали від мене гордовиті помисли; бо Ти, Господи, погрозив гордим ¹⁷(Пс. 119:21).

316. Не лише твій погляд нехай буде прикутим додолу, але й серце нехай не несеться над іншими.

317. Якщо два початківці живуть зі старцем, хто з них більший перед Господом? Той, хто зі страхом Божим упокорює себе перед братом своїм. Адже не обманює Той, що сказав: Хто принижується -буде підвищений¹⁸(Лк. 18:14).

318. Хто хоче зрушити камінь, то не зверху, а знизу підкладає підпору – і тоді легко зсуне камінь. Це приклад смиренномудрости!

319. І Богові, і людям ненависна гординя; а хто любить смирення, того підносить Господь.

320. Не гідність, не почесті, не звеличення вводять до Царства Небесного. Смирення, послух, любов, терпіння та лагідність – ось що спасає людину. Хіба не чули ви, що диявола за гординю було скинуто з неба? Хіба не відомо вам, якої великої слави було його позбавлено за спротив Богові?

321. Смиренний не вихваляється та не гордиться, а служить Господу зі страху перед Ним. Смиренний не чинить щось із власної волі, всупереч істині, але підкоряється їй. Смиренний не заздрить успіхові ближнього та не тішиться з його падіння, натомість радіє з тими, що радіють, і плаче з тими, що плачуть.

Смиренний не принижується у нестатках і бідності, не хизується добробутом і славою, але постійно перебуває в тій же чесноті.

Смиренний шанує не лише вищих, але й нижчих від себе.

Смиренний не дратується, нікого не ображає, ні з ким не свариться.

Смиренний не є впертий і не лінується, хоча б навіть опівночі покликали його до роботи, бо він віддав себе в послух заповідям Господнім.

Смиренний не нарікає й не лукавить, але в простоті служить Господеві, живе в мирі з усіма.

Смиренний, якщо йому докоряють, не нарікає, якщо б’ють – терпить; тому що він учень Того, хто перетерпів за нас хрест.

Смиренний ненавидить самолюбство, тому й не домагається першости, а вважає себе в цьому світі тимчасовим мореплавцем.

322. Якщо навіть вивчиш усе Божественне Письмо, дивись, щоби всупереч йому не підносився ти через це в думках, бо все Богонадхнене Письмо вчить нас смирення. А хто думає або чинить наперекір тому, чого вчився, вже тим самим показує, що він є злочинцем.

323. Якщо тривожить тебе дух гордости або властолюбства чи багатства, – то не захоплюйся ним, натомість мужньо виступи проти підступів лукавого й облесливого духа. Подумки уяви собі старі будівлі, старі портрети, поржавілі стовпи; подумай і придивись – де їхні господарі, де ті, що над ними трудилися? Тож старайся догодити Господу, щоби сподобитись тобі Царства Небесного, бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави ¹⁹(1 Петр. 1:24).

Що вище й славніше від царської гідности та слави? Але й царі минають, і слава їхня. Ті ж, що удостояться Царства Небесного, не зазнають нічого подібного – в мирі й радощах перебуватимуть вони на небі з Ангелами, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання; радісно та весело хвалитимуть, славитимуть й величатимуть Царя Небес і Господа всієї землі.

324. Якщо першим прийдеш на Службу Божу та відстоїш до кінця, подумки не звеличуй себе; зарозумілість – то кубло змія, який жалить на смерть кожного, хто до нього наблизиться.

325. Не підвищуймо самих себе, але впокоримося. Та й що то за силу маємо, щоб нею хизуватися, коли найменша важкість підкошує нас, валить на землю? Тож полюбімо смирення, щоб Господь не відвернувся від нас.

326. Де б ти не був, що б не робив, нехай із тобою перебуває смиренномудрість. Як тіло потребує одежі незалежно від того, тепло чи холодно надворі, так і душа завжди мусить бути вбраною в смиренномудрість. Краще бути голим і босим, аніж без смиренномудрости; бо хто її любить, того Господь зодягає.

327. Смиренними нехай будуть твої думки, щоб не знеслися вони у височінь і не розбилися, падаючи додолу.

328. Початок смиренномудрости – покора. Нехай смиренномудрою буде твоя відповідь, мова твоя нехай буде простою й привітною в любові Божій.

Зарозумілість не знає покори, не знає послуху та постає зі свого власного помислу. Смиренномудрість послушна, покірна, скромна, шанує малих і великих.

329. Якщо ти обрав для себе побожне життя, будь пильним і розважливим, щоб лукавий під виглядом благочестя не навіяв тобі ворожого помислу марнославства й гордині, коли не захочеш трудитися разом із братами. Працюй так, як інші брати працюють, і зберігай свою побожність.

330. Якщо буде тривожити тебе помисел зарозумілости, скажи йому: «Іди від мене геть, лукавий! Що особливого зробив я, в якій чесноті досягнув успіху, що навіюєш мені такі думки? Святих каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті ²⁰(Євр. 11:37). Сам Владика за нас хрест перетерпів попри всю ганьбу ²¹(Євр. 12:2). А я, все своє життя провівши в гріхах, що відповім у день Суду?» – Так проженеш від себе зарозумілість.

331. Один брат говорив: Просив я собі в Господа помислу смиренномудрости, щоб коли брат мій накаже мені щось зробити, казав я собі: «Це велить пан мій, послухаюсь його»; а коли накаже інший брат, думав: «Це брат пана мого». І коли повелить дитина, щоб також говорив: «Послухаюсь сина пана мого». – Так противився він хибним помислам і з допомогою благодаті безжурно робив свою справу.

332. Брак страху веде до гордині, а гординя – матір непокори. Смиренномудрість і лагідність наповнюють страхом Божим того, хто володіє ними, і стає він – немов стовп у Божому храмі.

333. Остерігайся біса зарозумілости, щоб не піддався ти духові гордині й непокори та не заподіяв собі шкоди. Нема в тому ганьби – коритися Богові й творити добро. Ця невелика журба, що її терпиш заради Господа, приведе тебе до життя вічного.

Уяви, що хтось на драхму виміняв тисячі й тисячі золотих талантів; те саме й смуток у монашому житті, якщо порівнювати його з тією скорботою, що чекає в майбутньому тих, які чинять зло. – Поступаєшся малим, а дається тобі велике. Тож зрікайся зарозумілости – і часткою твоєю буде Господь.

334. Істинно смиренна людина вважає себе найбільшим грішником, який нічого доброго не зробив перед Богом; всюди й повсякчас у всьому докоряє собі, нікого не ганить і не знає на світі людини, яка б більше від неї самої згрішила, була б лінивішою від неї, але всіх завжди хвалить і славить,

Нікого не осуджує, не принижує, не обмовляє, весь час мовчить і без наказу або крайньої потреби нічого не говорить. Коли ж її запитують, тоді відповідає тихо, спокійно, коротко, начебто з примусу, соромлячись; ні в чому не ставить себе за приклад, ні з ким не сперечається щодо віри або чогось іншого.

Однак, коли хтось говорить добре, то скаже: «Так», а коли зле: «Звідки знаєш?». Вона упокорена й цурається своєї волі, як чогось згубного. Завжди дивиться додолу; весь час має перед очима свою смерть, ніколи не розводить пустих балачок й теревенів, не бреше, не перечить наставникові; радо терпить образи, приниження й втрати, ненавидить бездіяльність і любить працю, нікого не засмучує, не зранює нічию совість.

Такі ознаки істинного смирення, і блаженний той, хто їх має, бо вже тут починає ставати оселею та храмом Бога, і Господь оселяється у ньому, – і стає він спадкоємцем Царства.

335. Немає смиренномудрости в тому, що грішник визнає себе грішником; смиренномудрість полягає в тому, щоби, навіть маючи чимало великого в собі, не підноситися. Смиренномудрий той, хто говорить про себе, як Павло: Я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий ²²(1 Кор. 4:4); або: Христос Іісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший ²³(1 Тим. 1:15). Тож мати заслуги, але думати про себе, як про грішника, – ось смиренномудрість!

Прп. Єфрем Сирін

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)