Що таке Церква?

Для багатьох Церква ототожнюється з храмом, парафією.

Що таке Церква та в чому її сутність?

Багато хто думає, що йдеться про компанію, клуб, організацію, благодійне суспільство, прекрасну ідеологію, яка має гарне економічне становище та незліченне майно.

Чимало й тих, хто вважає Церкву могутньою економічною організацією, успішним підприємством, яке обманює простих і безпорадних людей.

Інші вважають, що в Церкві вони знайдуть нові знайомства, знайдуть нових друзів, знайдуть роботу, швидко задовольнять свої тимчасові метафізичні пошуки та виконають свої релігійні обов’язки, щоб утихомирити совість.

Церква – це материнські обійми, це тіло живого Христа, зібрання Божого народу.

Православна Церква – це не складне богослов’я для обраного кола людей, захоплююча філософія, моральна чистота, сувора та нелюдська мораль, що складається лише із заборон та зобов’язань.

Православ’я – це істина, свобода, любов, спокута, насолода, порятунок та радість.

Ми зазвичай обговорюємо те, що робить Церква, а не те, чим вона є за своєю суттю.

Церква є богозданною, заснованою на крові Христовій та мучеників. Її основа непохитна та не бояться ніякого землетрусу, сильного вітру, ворога, війни та гонителя.

Домогосподар Церкви, як говорив святогорець отець Тихон, – це Святий Дух, що тримає всю будівлю Церкви. Святий Дух невпинно перебуває в пильності, спрямовує, надихає, оберігає, дарує благодать і зміцнює вірян.

Смиренна та палка молитва вірян об’єднує землю з небом і не дає людині розчаруватися, засмутитися, залякатися та змучитися.

Молитва – це не приватне заняття, не індивідуальна дія. Людина, яка молиться, з’єднується з Христом і всіма членами Церкви. Це не дозволяє їй перебувати в тужливій і нудній самоті.

Найкраще це виявляється у свідомій участі в сакральному житті Церкви, тобто в її Таїнствах.

Церковна проповідь – це не декламація ідей, не риторика, не багатослівність, не гонитва за примарами, не нападки на безбожників і невіруючих. Джерелом церковної проповіді є мовчання, молитва, навчання, підготовка, біль і любов надмірна, до безрозсудних і людей, які страждають.

У Церкві ніхто не займається свавіллям, не імпровізує, не відокремлюється, не виступає як вчитель і адвокат Церкви. Єдність, злагода, смирення, добре сповідання та захист віри мають центральне значення.

Церква виборює спасіння всіх людей. Її місія – не збори фанатичних послідовників, але улюблених дітей, що об’єднані святою любов’ю та святим смиренням.

Як православні християни, ми не можемо нікого ненавидіти. Християнська любов завжди безкорислива та жертовна, і не має жодного зв’язку з лицемірними посмішками, дипломатичними люб’язностями, нещирими обіймами, напускними лестощами та брехливим благородством.

Християнська любов прямує рука об руку з істиною.

Справжня церковна мудрість полягає у безмежній любові до Бога та ближнього. Все інше – це благочестива балаканина.

Настав час звернути свій погляд на сутність Церкви, дізнатися про її благодать, що дає свободу, торкнутися невичерпного її таїнства, зустрітися з Самим Христом…

Афонський чернець Мойсей

Джерело

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)