Розсудливість – окраса добрих справ

Розсудливість, або дар розпізнання [добра та зла], є окрасою добрих справ, як каже святий Ісаак Сирин: «Будь-яку річ прикрашає міра». Без цієї духовної солі все добре псується та перетворюється на тлін. Ця прикраса чеснот набувається, як кажуть Святі отці, безпристрастністю.

Складові частини душі

Отже, коли людина не покладатиметься на свої міркування, а слідуватиме в усьому настановам досвідчених старців, то вона набуде розсудливості. Щоб зрозуміти, як діє розсудливість, треба згадати, що душа поділяється на три частини:

частина розумна,
частина гнівна,
частина бажаюча.

Спосіб, яким ми повинні з розважливістю керувати цими трьома частинами наших душі й тіла, описує святий Максим Сповідник:

«Дамо душі та тілу своєму те, чого вони гідні.
Тобто розумній частині дамо читання, духовні споглядання та молитву;
гнівній частині дамо духовну любов, яка противиться ненависті;
а бажанню дамо стриманість і помірність.
А тілу нашому дамо їжі та одягу стільки, скільки йому необхідно».

Міра подвигу

Міру подвигу, однак, слід визначати за силою кожного.

Послухай, що каже святий Марк Подвижник: «Як мідь відрізняється від заліза та залізо від хмизу, так відрізняється одне тіло від іншого».

Один за природою здоровий, він може постити й нічого не їсти до вечора, а інший, бідолаха, якщо не поїсть пару разів на день, звалиться та помре.

…розсудливість збереже нас від кидань у різні крайнощі. Адже шкода буває, як від надто тривалого посту, так і від перенасичення утроби, як від надмірного неспання, так і від багатоспання.

У всьому нам треба мати розсудливість і слухати духовник наставників

У всьому, у всьому нам треба мати розсудливість, бо розсудливість — цариця чеснот. Тому що, якщо людина хапається за якийсь подвиг із усією гарячістю і при цьому не має керівника, то вона відразу впаде.

Приходить до мене якось один герой і каже:

— Батюшка, дозволь мені читати молитви святого Василя Великого!

— Ні, не читай їх, бо біси викинуть тебе звідси. І чи тобі їх читати, оті молитви святого Василя Великого?

Він ледве встиг вступити до монастиря, і я маю дозволити йому читати молитви святого Василія, бо він, бачите, злий на бісів!

— Бідолашна твоя голівонька! А якби ти знав, як диявол сердиться на тебе і, як хоче поглумитися над тобою!

Якось один монах прийшов до святителя Варсонуфія Великого, великого старця Палестинського, і сказав йому:

— Ти дозволиш мені проклинати бісів і читати молитви святого Василія?

— Не проклинай їх, бо велику наругу потерпиш від них! Змирись і говори всім братам: «Пробач мені!» Так ти переможеш демонів.

Адже диявол все може зробити, тільки «вибач мені» не каже, бо впав у гординю.

Диявол поститься — адже він ніколи не їсть, дотримує дівство — він же не одружується, не спить — а хіба він спить колись?

Значить, ти зайнятий справаю, а він сидить дарма? Так не буває. Ти що, думаєш, що обженеш диявола, якщо побіжиш із ним наввипередки? Та він же миттю опиниться на іншому краю землі.

Чим можна здолати диявола?

Тільки одним ти його здолаєш — якщо думатимеш так: «Я порох і попіл, я грішник, я нічого не можу і навіть недостойний жити на землі!» Лише смирення боїться диявол. Нічого іншого не боїться.

Ти можеш бути таким ревним подвижником, яких ще світ не бачив, але якщо не можеш вибачитися, то ти зневажений ним; ти – помело диявола.

Розсудливість нам треба мати і в бесідах, поклонах, молитовному неспанні, і в мовчанні, помірності від їжі, пиття та сну, в усіх тілесних подвигах. Тому хай допоможе нам милість Божа здобути трішки розсудливості, бо в світі багато сітей і всіляких спокус, непорозумінь у духовних питаннях. А триматимемося розважливості, міри в усьому.

Ліс не боїться того, хто доверху навантажує віз свій дровами, бо знає, що, коли той поїде з гори, вісь трісне, кінь впаде, бо далі бігти не зможе. Ліс боїться того, хто щодня по колоді тягне з лісу та забирає додому.