День пам’яті преподобномученика Парфенія Кизилтаського

4/17 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобномученика Парфенія Кизилтаського, ігумена.

Святий Парфеній народився в 1815 році в Єлисаветграді (з 1924 року Кіровоград, нині Кропивницький).

У 1845 році він прийняв постриг у чернецтво, а в наступному 1846 році хіротонісали в ієромонаха.

У 1848 році Святий став благочинним Корсунської обителі в Херсоні, а пізніше – економом у Херсонському архієрейському домі.

У 1852 році отець Парфеній виявив свій інженерний талант. Він винайшов найлегший спосіб підйому затонулих вантажів. Винахід схвалила спеціальна комісія. Для портових потреб почали споруджувати подібні механізми. Святий отримав подяку від контр-адмірала Чорноморського флоту.

Вкінці лютого на початку березня 1855 року під час Кримської війни (1853 – 1856 рр.) кораблі неприятелів обстрілювали Новоросійськ. Отець Парфеній під загрозою смерті постійно причащав та сповідав поранених, звершував заупокійні Богослужіння.

У 1857 році за мужність та винаходи Святий отримав у винагороду наперсний хрест та удостоївся ігуменського сану.

У 1858 році він став настоятелем Кизилтаської кіновії Таврійської губернії. У VIII ст. там була літня резиденція Сурозького архієпископа Стефана, але згодом це місце запустіло. Отець Парфеній застав лише печеру з цілющим джерелом та дві-три плетені мазанки.

Бадьорий подвижник, що перебував постійно у молитві, з купкою монахів взявся за упорядкування кіновії. Він із творчим натхненням працював від ранку до ночі та виявляв різні здібності; був гарним організатором, адміністратором та господарем.

Великих результатів своєї діяльності ігумен із братією досягли своїми руками, без сторонньої допомоги. Будучи безсрібником, Святий забороняв насельникам кіновії просити милостиню.

Завдяки праці преподобного Парфенія з’явився скит із двома готелями, кам’яний храм, дороги, сади та виноградники. Слава про угодника Божого росла, до його порад прислуховувалися, з ним шукали спілкування.

Святий ніколи не погоджувався з ницістю та аморальністю й піднімав інших до свого духовного рівня. Духовний авторитет ігумена зміцнювався і був моральним орієнтиром для оточуючих. У Кизилтаську обитель потягнулися богомольці.

У 1863 році в отця Парфенія почалися непорозуміння з місцевими татарами, які випасали худобу та рубали ліс на землях кіновії. Святий просив допомоги у влади Таврійської губернії, але все було марно. Татари безкарно продовжували звершувати набіги та грабувати власність монастиря.

Ігумен, з надією усовістити татар, викривав їх. Проте татари не хотіли терпіти викриття, і четверо з них задумали вбивство.

Декілька днів злочинці сиділи в засідці біля дороги, щоб підстерегти Преподобного. Зрештою, вони дочекалися, коли угодник Божий повертався в обитель верхи на коні з міста Судака.

Вбивці тричі вистрілили у Святого, і він впав мертвим. Щоб знищити сліди злочину, татари вирішили спалити тіло отця Парфенія, а його коня зарізати та закопати.

Довго вони палили рештки тіла угодника Божого та дробили його кістки дрюками. Ніхто б не довідався про долю Преподобного, якби не було свідків серед татар.

Своїх одновірців вбивці побоялися умертвити, і свідки розкрили їхній злочин, щоб самим не опинитися в числі підозрюваних.

Мощі ігумена Парфенія зібрали з попелища та врочисто поховали собором духовенства поблизу кіновії в грудні 1866 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)