Навіщо Бог дозволяє траплятися страшим бідам?

Дочка відомого проповідника, Біллі Грема брала участь у ток-шоу, що присвячувалося подіям 11 вересня 2001 року. На запитання ведучої Джейн Клейсон: “Як Бог міг дозволити такому статися?” Ганна Грем дала дуже глибоку і проникливу відповідь.

Вона сказала: “Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко сумує за тим, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом просто відступив.

І ми сказали: “Добре”

Чи можемо ми чекати від Бога благословення та захисту, якщо ми при цьому вимагаємо, щоб Він залишив нас?”

Згадаймо… По-моєму, все почалося, коли Медлін Мюррей О’Хара (її вбили, а тіло знайдено нещодавно) заявила, що в школі не місце молитві, і ми сказали: “Добре”.

Потім хтось сказав, що краще б у школі не читати Біблію. Біблію, в якій сказано: “Не вбивай”, “Не кради” та “Люби ближнього твого, як самого себе”! І ми сказали: “Добре”.

Потім доктор Бенжамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати тілесні покарання до наших дітей, коли вони погано поводяться. Цим ми зашкодимо їхнім маленьким особистостям – ми можемо зіпсувати їхнє почуття власної гідності (син доктора Спока покінчив життя самогубством).

І ми сказали: “Він – фахівець і знає, про що говорить”. І так ми сказали: “Добре”.

Потім хтось сказав, що вчителям та директорам не можна карати наших дітей. Адміністрації шкіл суворо заборонили своїм викладачам навіть торкатися учнів, які завинили, тому що їм не потрібна погана реклама і тим паче вони не бажають відповідати за це перед судом (є велика різниця між покаранням і дотиком, різками, приниженням, биттям і т. д.).
І ми сказали: “Добре”.

Потім хтось сказав: “Давайте дозволимо нашим дочкам робити аборти, якщо вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати батькам”. І ми сказали: “Добре”.

Тоді якийсь “мудрий” член шкільної ради сказав: “Хлопчаки завжди будуть хлопчиками й завжди цим займатимуться. Давайте дамо нашим синам стільки презервативів, скільки вони хочуть, щоб вони могли розважатися, як їм завгодно. А нам не доведеться розповідати їхнім батькам, що вони отримали їх у школі”. І ми сказали: “Добре”.

Потім хтось із нами ж обраної верховної влади сказав, що не має значення, що у нас у приватному житті, якщо ми добре виконуємо свою роботу. І, погоджуючись із цим, ми сказали, що нам неважливо, хто (а також і президент) й чим займається у приватному житті, якщо у нас є робота і з економікою все гаразд.

Тоді хтось сказав: “Давайте друкувати журнали із зображенням оголених жінок і називатимемо це здоровою практичною високою оцінкою краси жіночого тіла”. І ми сказали: “Добре”.

Тоді дехто пішов із цією високою оцінкою ще далі й почав публікувати фотографії оголених дітей, а потім і ще далі, розмістивши їх в Інтернеті. І ми сказали: “Добре, вони мають свободу слова”.

Що посієш, те й пожнеш

Потім індустрія розваг сказала: “Давайте робити фільми та телепрограми, що пропагують насильство, блюзнірство та заборонений секс. І давайте записувати музику, яка заохочує вживання наркотиків, зґвалтування, вбивства, самогубства та сатанізм”. І ми сказали: “Це лише розвага, негативного ефекту ця музика не несе, всерйоз її ніхто не сприймає, так що продовжуйте в тому ж дусі“.

І тепер ми запитуємо себе, чому наші діти не мають совісті, чому вони не можуть відрізнити погане від доброго, чому вони, не замислюючись, убивають незнайомців, своїх однокласників і самих себе.

Можливо, якщо ми всерйоз і надовго замислимося, ми зможемо в цьому розібратися. Я думаю, що тут річ у тому, що “що посієш, те й пожнеш”.

Один юнак написав: “Дорогий Господи, чому Ти не врятував маленьку дівчинку, яку вбили прямісінько в її класі? Щиро Твій, допитливий студент”.

Ось відповідь: “Дорогий допитливий студент, Мене не пускають у школи. Щиро твій, Бог”.

Смішно

Смішно, як людям легко позбавлятися Бога, а потім дивуватися, чому світ перетворюється на пекло.

Смішно, коли ми віримо в те, що пишуть газети, та сумніваємося в тому, що говорить Біблія.

Смішно, коли всі хочуть потрапити на небеса, при цьому не вірячи, не думаючи, не говорячи і не роблячи нічого з того, про що говорить Біблія.

Смішно, коли хтось говорить “Я вірю в Бога”, але сам іде за сатаною, теж, між іншим, “віруючого” в Бога.

Смішно, коли нам так легко судити і так важко бути засудженими іншими.

Смішно, коли дурні жарти розповсюджуються зі швидкістю світла, але люди двічі подумають, чи поділитися з друзями статусом чи заміткою, в якій йдеться про Бога.

Смішно, коли все непристойне, грубе, хтиве та вульгарне спокійно перебуває в Інтернеті, а в школі чи на роботі неможливою є відкрита дискусія про Бога.

Смішно, коли можна бути “всіма руками за” Христа в неділю, але бути непомітним християнином увесь тиждень.