Сімейні конфлікти та шляхи їхнього подолання

Сімейні конфлікти та шляхи їхнього подолання

Запитання: Я одружений вже кілька років, і ми з дружиною часто сваримося. Як правило, через всілякі дрібниці. Вона сильна, вольова людина, на все має свою думку. Як прийти до миру та злагоди в сім’ї? Я людина церковна, а дружина поки що тільки йде до Бога.

Відповідь: Не маючи можливості докладно ознайомитися з вашою сімейною ситуацією, скажу загалом. Майже кожна жінка чекає від чоловіка двох речей.

По-перше, вміння приймати рішення (тобто рішучості) та вміння відповідати за них. Іноді чоловікові, який має надміру ділову, активну дружину, здається, що вона чекає від нього повного послуху та покори, але це не так.

Директивна поведінка жінки може бути реакцією на слабкість чоловіка, і насправді вона підсвідомо чекає від нього рішучості й думає: «Ну прийми хоч якесь рішення!»

Адже бути головою сім’ї, особою відповідальною – пряме покликання чоловіка: «Чоловік є головою дружини, як і Христос голова Церкви, і Він Спаситель тіла» 1(Еф. 5: 23).

Друге, чого хоче будь-яка жінка та дружина, – це уважного, дбайливого ставлення до неї коханого чоловіка. Адже в природі жінки від Бога закладено прагнення сильного чоловічого плеча, істоти, яка здатна подбати про неї, підтримати та втішити її. Якщо вона не знаходить цього в чоловікові, поведінка її стає такою, що не відповідає жіночому єству та призначенню. Від цього страждає і вона сама, і її чоловік.

в природі жінки від Бога закладено прагнення сильного чоловічого плеча, істоти, яка здатна подбати про неї, підтримати та втішити її. Якщо вона не знаходить цього в чоловікові, поведінка її стає такою, що не відповідає жіночому єству та призначенню. Від цього страждає і вона сама, і її чоловік.

Рішучість та відповідальність, з одного боку, ніжність та увага – з іншого – ось ключ до серця коханої жінки.

Питання: Як вивести чоловіка на серйозну розмову про наші сімейні проблеми, якщо він не хоче говорити про серйозне. І взагалі, що б я не казала, його думка завжди відрізняється від моєї. Ми живемо у шлюбі вже 15 років і забули, коли обговорювали щось нормально – весь час таке протистояння.

Відповідь: На жаль, ваша ситуація дуже типова. У багатьох сім’ях чоловік і дружина знаходяться в постійному протистоянні.

Наприклад, як тільки дружина каже слово, чоловік відразу відповідає: “Ні!” Навіть часом не вислухавши, про що йдеться. Найчастіше протест чоловіка буває викликаний надмірним тиском на нього. Він протестує, як маленька дитина, прагнучи уникнути зайвої опіки та вимог дружини.

Те, що відбувається у вашій родині зараз, виникло не відразу. Мабуть, на початку сімейного життя ситуація була іншою. І звичайно, поки ви не встановите з чоловіком контакт, не повернете теплі, дружні стосунки, жодної серйозної розмови про сімейні проблеми не вийде.

Зараз ви, мабуть, ображені на чоловіка через те, що він не хоче з вами спілкуватися, постійно сперечається. Але ви самі уявіть, чи приємно комусь спілкуватися з людиною, яка перебуває в стані образи, постійної претензії? Звичайно, ні. Спілкування з таким індивідом хочеться звести до мінімуму, а якщо він щось ще й вимагає, ніякого бажання виконувати його вимоги не виникає, й взагалі хочеться втекти від нього на край світу.

Наш ближній тільки тоді піде нам назустріч, коли ми подолаємо образу та будемо щиро до нього прихильними.

Наш ближній тільки тоді піде нам назустріч, коли ми подолаємо образу та будемо щиро до нього прихильними.

Якою б занедбаною не була наша ситуація, якою б глибокою не була образа, очікувати гарного ставлення до себе можна тільки тоді, коли ми самі з відкритою душею, по-доброму ставимося до людини.

Є таке прислів’я: «На ображених воду возять». Думаю, що тут також говориться про те, що, якщо людина ображена, сердиться, ніхто не хоче їй допомогти, і вона сама змушена нести свій життєвий тягар.

Коли дружина добре виконує свої обов’язки щодо сім’ї та чоловіка, коли вона слухняна йому, виявляє свою любов, із розумінням ставиться до його потреб, тільки тоді вона може чекати гарного ставлення до себе та уваги до своїх прохань із боку чоловіка. Змінити спосіб думок будь-кого ми не в змозі. Ми можемо лише вплинути на іншу людину своєю любов’ю та прихильністю. 

Коли дружина добре виконує свої обов’язки щодо сім’ї та чоловіка, коли вона слухняна йому, виявляє свою любов, із розумінням ставиться до його потреб, тільки тоді вона може чекати гарного ставлення до себе та уваги до своїх прохань із боку чоловіка. Змінити спосіб думок будь-кого ми не в змозі. Ми можемо лише вплинути на іншу людину своєю любов’ю та прихильністю. 

Змінити спосіб думок будь-кого ми не в змозі. Ми можемо лише вплинути на іншу людину своєю любов’ю та прихильністю. Чого чекає від дружини будь-який чоловік? Шани, ласки, співчуття. Лід між вами можна розтопити лише любов’ю, і коли чоловік відчує, що у вас відбулися добрі зміни, тоді він буде відкритий і до серйозної розмови про ваші сімейні проблеми.

Питання: Я дуже схильний до гніву, дратівливості; сам відчуваю, що це дуже заважає в сімейному житті. Але нічого не можу з собою вдіяти. Коли зриваюся в роздратування і гнів, погано контролюю себе, можу наговорити такого, за що потім буває дуже соромно. Вже скільки разів зарікався тримати себе в руках, але щоразу зриваюся, особливо у момент втоми. Сильно втомлююся, бо дружина сидить із дітьми, а я працюю на кількох роботах. Що робити?

Відповідь: Гнів не тільки заважає в сімейному житті, але й здатний, якщо зайде надто далеко, повністю зруйнувати дуже добрі стосунки між найближчими людьми.

Гнів не тільки заважає в сімейному житті, але й здатний, якщо зайде надто далеко, повністю зруйнувати дуже добрі стосунки між найближчими людьми.

Якщо людина згадає себе в хвилину гніву, вона жахнеться: того, кого вона любила, вона починає буквально ненавидіти. Ось як здатний затьмарити душу гнів.

Гнів – це не просто шкідлива звичка, а й одна з восьми людських пристрастей. Пристрасть можна порівняти з хронічною хворобою, що укорінилася.

Але навіть запущену хворобу можна вилікувати. Найголовніше, що для цього потрібно, це:

1 –  усвідомлення того, що ви хворі на пристрасть гніву й залежні від неї; що ви погано можете контролювати себе, що вже не ви пануєте над пристрастю, а вона над вами.

З вашого питання видно, що це усвідомлення у вас є. Також, усвідомивши свою неміч, треба зрозуміти, що з гнівом, як і з будь-якою пристрастю, можна впоратися не нашими немічними силами, а лише Божою допомогою. Якщо людина і доб’ється чогось власними зусиллями, зв’яже на якийсь час гнів, ефект буде недовготривалим, і незабаром пристрасть знову повернеться. Чому? Тому що сподівалися тільки на свої сили, виявили гординю, й диявол знову посміявся з нас;

2  – рішучість вести постійну боротьбу з гнівом. Перемогти стару пристрасть дуже непросто, але з допомогою Божою можна. Тільки для цього потрібно не озиратися назад та вірити в успіх задуманої справи. Будь-яка пристрасть не тільки мучить людину, але й дає приємні відчуття. Навіть, як не дивно, гнів.

Це дуже заважає у боротьбі з пристрастю, людині дуже важко відмовитися від приємності гріха. Він схожий на нього, і йому набагато легше жити з пристрастю, ніж стати на нещадну боротьбу з нею.

Демони починають навіювати нам помисли: все одно нічого не вийде, краще навіть не починати, а жити, як і раніше – «не хитко, не валко». Ось для чого потрібна рішучість – щоб подолати полон пристрасті, лінь та інші спокуси.

Почати боротьбу треба з молитви. Людей зазвичай дуже лякає обсяг задуманої роботи, вони не вірять, що зможуть все життя боротися з гнівом. Тому багато не загадуємо.

Прокинувшись вранці, прочитавши ранкове правило, молитимемося Богу (можна своїми словами) про звільнення від гніву: «Господи, допоможи в цей день не дратуватися, не гніватися, нікого не засуджувати, не робити порожніх зауважень тощо».

Молячись так, ми, по-перше, просимо в Бога допомоги на наступний день, а по-друге, налаштовуємося на життя без гніву. Так минає день, два, тиждень, а далі вже легше, здобувається навичка боротьби з цим гріхом. Найголовніше – не забувати щоранку починати з цієї молитви, і Господь обов’язково допоможе.

Вже сказано було, що гнів дуже затьмарює душу. Після сварки, спалаху дратівливий мучиться від докорів совісті, його переслідує почуття сорому, йому хотілося б відмотати час назад і уникнути сварки, але зробити це, на жаль, неможливо.

 

Тому, хто страждає на запальність, слід постійно бути напоготові, пам’ятати, особливо при спілкуванні з людьми, про свою слабкість. Згадувати, коли настає роздратування, до чого зазвичай приводять необдумані слова та вчинки. Необхідно бути дуже обачним, думати на кілька кроків уперед, прикидати, прораховувати: що я можу втратити під час суперечки, напруженої розмови й тим більше сварки.

Втратити можна дуже багато: мирне устрій душі, добрі, мирні відносини з ближніми, їхню повагу, любов. З нашого серця теж йде любов, коли туди приходить гнів. Все це дуже великі втрати, і вони непорівнянні з тим мізером, який можна отримати внаслідок сварки та конфлікту.

Щоб не наламати великих дров, треба навчитися вчасно зупинятися, пам’ятати про велику небезпеку гніву й гасити його в самому зародку, як тільки на обрії замайоріла недобра, роздратована думка.

Щоб не наламати великих дров, треба навчитися вчасно зупинятися, пам’ятати про велику небезпеку гніву й гасити його в самому зародку, як тільки на обрії замайоріла недобра, роздратована думка. 

На початку з роздратуванням впоратися легко. Якщо вчасно не зупинитися, буде вже дуже непросто зупинити стихію гніву.

Чому деякі люди відчувають задоволення від гніву? Часто зриваються, дають волю своїм негативним емоціям?

Справа в тому, що під час гніву виникають відчуття, схожі на ті, які людина отримує за хвилину небезпеки, азарту. Наприклад, коли займається екстремальними видами спорту. До її крові надходить адреналін, серце починає битися прискорено, кров’яний тиск підвищується. Саме тому обличчя того, хто гнівається, зазвичай червоніє.

Все це здатне дати дуже сильні емоції, змусити переживати якусь ейфорію. Хоча потім наслідки гніву бувають дуже гіркими. За гнівним сп’янінням приходить неминуче похмілля. Але гнів має й одну непогану якість: якщо не давати йому волю й поживу, він швидко минає.

Той самий адреналін здатний перебувати в крові лише короткий час. Якщо в момент гніву не дати йому вихід, помолитися або чимось відволіктися, зайнятися якоюсь простою справою, спалах незабаром минеться, а з ним і бажання гніватися.

Гнів потрібно не просто придушувати в собі – це малоефективно: рано чи пізно він може прорватися назовні, до того ж із новою силою. Потрібно не лише боротися з ним, а й виховувати свою душу.

Як казали святі отці, наприклад святитель Ігнатій (Брянчанінов), святитель Феофан Затворник, – виганяти пристрасті насадженням у душі протилежних чеснот. Необхідно замінювати агресивні, гнівні помисли на світлі, добрі, поблажливі. Виховувати в собі терпіння, сердечний мир, незлобність і лагідність.

Питання: Ми з чоловіком уже багато років у шлюбі, діти вже дорослі, мешкають окремо. Поки діти жили з нами, все було більш-менш нормально. Зараз він часто лає мене, свариться, п’є… Як мені поводитися в цій ситуації?

Відповідь: Ваша нинішня сімейна ситуація в психології має назву «криза спорожнілого гнізда». На цьому етапі, коли дорослішають діти, створюють свої сім’ї та залишають батьківський будинок, починаються труднощі у багатьох подружніх пар.

Серед моїх знайомих найчастіше саме чоловіки тяжко переживали зміну сімейної обстановки, починали пити, впадали в тугу, зневіру.

Ця криза небезпечна тим, що подружжя вже немолоде, їм не так просто пристосуватися до нових умов.

Поки вони разом ростили дітей, дбали про них, їх об’єднувала ця спільна справа, а коли ці турботи залишилися в минулому, вони відчули, що пішло з їхнього життя те, що їх об’єднувало, становило сенс їхнього сімейного буття.

Якщо подружжя не побудували за роки спільного життя добрих, теплих стосунків, якщо їх об’єднували тільки діти та турбота про них, їм доведеться нелегко.

Якщо подружжя не побудували за роки спільного життя добрих, теплих стосунків, якщо їх об’єднували тільки діти та турбота про них, їм доведеться нелегко.

Проте зневірятися не треба, адже у кожному періоді життя є щось хороше, нове, просто це потрібно побачити.

Ви разом виростили дітей – виконали свій обов’язок, тепер у вас з’явилося більше вільного часу. Його потрібно використовувати з користю, щоб більше спілкуватися, покращувати взаємини.

Звичайно, і вам, і чоловікові зараз непросто, але, зважаючи на все, йому зараз важче, ніж вам. Люди п’ють, як правило, не від гарного життя. Його пияцтво та агресивна поведінка – наслідок великих внутрішніх труднощів. І вам потрібно підтримати його зараз.

Чоловіки – істоти дуже вразливі та схильні до депресій. Чоловік завжди чекає від жінки співчуття, розуміння та ще раз співчуття. Жінка від Бога обдарована великим серцем та вмінням втішати, давати надію, впевненість, і вона може допомогти чоловікові. Зараз вам потрібно не ображатись на чоловіка, не засуджувати його, а подумати, як разом із ним пережити кризовий період.

Бажаю Божої допомоги!

Священник Павло Гумеров

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)

 

 

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback
Чим потрібно керуватися у виборі своєї пари? | N.E.W.O.D
1 день тому

[…] сидітиме на стільці «як пень», адже він не зможе підтримати розмову в цій […]

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x