День пам’яті святителя Григорія Ніського
10/23 січня Православна Церква вшановує пам’яті святителя Григорія Ніського.
Святий Григорій, молодший брат святого Василія Великого, був родом із Кесарії Каппадокійської. Він виховувався в християнській сім’ї.
Благочестю Святого навчала його бабка Макрина, а початкові знання зі світських наук Григорій отримав від свого батька, вчителя риторики та філософії.
Пізніше, вже після смерті батька, Святий навчався в Кесарійській язичницькій школі, а потім поглиблював свої знання самостійно та з допомогою свого брата Василія. Григорій старанно вивчав риторику та філософію й прагнув стати світським оратором. Проте з часом в його душі сталася переміна.
Одного разу в маєтку його матері відбувалося святкування на честь перенесення мощей сорока мучеників, і Григорія відкликали з навчання на торжество. Святий був цим невдоволений і байдуже слухав Богослужіння, яке звершувалося всю ніч в їхньому саду.
Зрештою, він пішов в одну з альтанок і заснув. Там йому наснився сон, в якому він намагався увійти в сад, але його не пропускали якісь світлоносні воїни, і лише завдяки заступництву одного з них Григорій зміг уникнути покарання.
Вражений цим сновидінням, Святий покинув заняття мирськими науками та прикипів до читання божественних книг.
Згодом він почав виконувати обов’язки анагноста, які полягали в читанні Святого Письма на богослужбових зібраннях.
Проте невдовзі Григорій знову ухилився до вивчення та викладання світських наук. Така переміна викликала невдоволення його друзів, і з часом під їхнім впливом та впливом своєї благочестивої сім’ї Григорій покинув мирське життя й почав подвизатися в монастирі, який заснував Василій Великий.
Через певний час святий Василій, який був тоді архієпископом Кесарійським, поставив Григорія єпископом Ніси (міста в північно-західній частині Каппадокії), щоб мати в особі свого брата помічника в боротьбі проти аріанства.
У святительському сані Григорій добре пас словесне стадо й самовіддано охороняв його від ворогів. Велику допомогу в цьому Святий отримував від своєї сестри Феозви, яка була при ньому дияконисою.
За правління імператора Валента, прихильного до аріанської єресі, намісник Понту (північно-східної області Малої Азії на березі Чорного моря) Демосфен скликав Собор із покірних владі єпископів, на якому Григорія хибно звинуватили в неправильному використанні церковного майна, позбавили кафедри й заслали під вартою до Анкіри.
Однак Григорію вдалося втекти й сховатися в безпечному місці. Пізніше був скликаний ще один Собор, на якому Григорія знову позбавили святительського престолу.
У той час Святий переходив із місця на місце та стверджував Православ’я. Після смерті Валента Григорію повернули святительський престол, і паства з радістю зустріла свого архіпастиря.
У 379 р. відійшов до Господа святитель Василій Великий, що засмутило Григорія. Згодом він завершив недописану Василієм працю з опису шести днів творіння світу.
Того 379 р. Григорій прийняв участь в Антиохійському Соборі, на якому було вирішено відправити в Аравію та Палестину досвідченого мужа для зміцнення там православної віри. Це було зроблено, оскільки Церкву в тих країнах на той час бентежили єресі антикомаріан та коллірідіан, одні з яких не шанували непорочність Пресвятої Діви, а інші шанували Богородицю як божество.
Для виконання поставленого на Соборі завдання обрали святителя Григорія, який успішно виконав своїє доручення в Аравії, але не зміг ствердити праву віру в Єрусалимі.
Поки Святий перебував за межами своєї єпархії, туди проникло аріанство, яке йому з часом з великим зусиллям вдалося побороти.
Святитель Григорій був одним із головних діячів Другого Вселенського Собору, який скликали в Константинополі в 381 р. проти духоборця Македонія, який неправильно вчив про сутність Святого Духа.
Також на цьому Соборі з ініціативи святого Григорія був доповнений Нікейський Символ віри.
Разом з іншими єпископами святий Григорій затвердив у сані Константинопольського архіпастиря святого Григорія Богослова.
383 року святий Григорій Ніський був учасником Собору в Константинополі, де виголосив слово про Божество Сина й Святого Духа.
У 386 році він знову був у Константинополі, і йому було доручено виголосити надгробне слово покійній цариці Плакіллі.
У 394 році святий Григорій знову був присутній у Константинополі на Помісному Соборі, який скликали для вирішення церковних справ в Аравії.
На Другому Вселенському Соборі Григорія проголосили разом із двома іншими архієреями охоронцем Православ’я для Понту, через що він був змушений переїжджати з місця на місце для утвердження православної віри.
Свою паству Святитель ревно наставляв у благочесті й часом декілька днів поспіль говорив повчання. Разом із тим Святий захищав скривджених, піклувався про убогих та вирізнявся терпінням, миролюбністю та щирістю.
До Господа святитель Григорій відійшов у глибокій старості наприкінці IV ст.
Святитель Григорій увійшов в історію як один із найвизначніших богословів і діячів християнської думки IV століття. Володіючи глибоким філософським даром, він розумів філософію тільки як засіб для глибшого проникнення в справжній сенс Божественного одкровення.
Святий Григорій залишив після себе багато творів догматичного характеру, слова і повчання. За своє життя Святий написав багато цінних та корисних для Церкви творів. Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
