День пам’яті святителя Кирила Єрусалимського

18/31 березня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського.

Святитель Кирил народився у християнській сім’ї й виховувався у благочесті. За царювання Костянтина Великого він прийняв в монашество, а за правління Констанція його звели на Єрусалимський архіпастирський престол.

Під час свого святительського служіння задля збереження чистоти християнства Кирилу доводилося постійно боротися проти єресей Арія та Македонія. Через це єпископи, що трималися аріанства, зненавиділи Святого, а особливо митрополит Кесарії Палестинської Акакій.

У 351 р. на святу П’ятидесятницю в небі над Єрусалимом чудесно з’явилося зображення Чесного й Животворящого Хреста Господнього, яке простягалося від Голгофи до Єлеонської гори.

Святий Кирил сповістив про це знамення імператору Констанцію та вмовляв його відвернутися від єресі Арія. Однак у цей час прихильністю царя користувався митрополит Акакій. Він повстав проти Святого, який відмовлявся підкорюватися йому всупереч тому, що Єрусалим, зруйнований римлянами, підпорядковувався Кесарійському митрополиту.

Святитель Кирил не хотів коритися митрополиту-єретику, який був позбавлений сану рішенням Помісного Сардикійського Собору, і вважав, що Кесарія Палестинська має підпорядковуватися Єрусалиму, бо Єрусалимська Церква є Матір’ю всіх Церков.

Невдовзі митрополит Акакій знайшов і привід для звинувачення Кирила. Коли в Єрусалимі настав сильний голод, святитель Божий витратив на прогодування голодних все своє майно і почав продавати церковні речі – золото, срібло, дорогоцінні завіси. На виручені гроші він купував для бідних їстівні припаси.

У цей час до митрополита Акакія дійшла чутка про те, що по Єрусалимі ходила жінка, одягнена у священне вбрання, яке вона купила у купця, який стверджував, що йому дав для продажу це вбрання Святитель.

Це стало приводом для скликання Акакієм собору, на якому з допомогою єпископів-єретиків святого Кирила позбавили сану. Крім того, його вигнали силою з Єрусалиму, і він прибув у місто Тарс, де його прийняв єпископ Сильваном.

Тоді Акакій написав Сильвану лист, у якому радив йому не мати спілкування з Кирилом. Однак Сильван поважав святителя Божого і розумів, що його вигнали не через якусь його провину, а через ненависть Акакія.

Згодом у Селевкії скликали Помісний Собор. Серед 150 єпископів на ньому був присутній Кирил. Митрополит Акакій поставив вимогу вигнати з собору святого Кирила, але архієреї не задовольнили його вимоги.

Тоді він вирушив у Царгород до імператора та Патріарха Євдоксія, який теж був послідовником Арія. Акакій звинуватив перед ними Кирила у продажу дорогоцінного священного вбрання, яке подарував Костянтин Великий архієпископу Макарію. Також Акакій сказав, що у цьому вбранні танцював один чоловік під час народних розваг. Та звістка дуже розгнівила царя, і він наказав ув’язнити Святого.

Коли на престол зійшов Юліан Відступник, святителя Кирила разом із іншими православними єпископами звільнений та повернули до свого архіпастирського служіння.
Згодом імператор Юліан зрікся Христа й почав вклонятися ідолам. На той час його особливою прихильністю користувалися євреї. Він дозволив їм будувати храм на місці зруйнованого Соломонового храму, на що виділив і кошти з державних податей.

СвятительКирил передрік виконання слів Іісуса Христа про розорення Єрусалимського храму та ревно молив Господа, щоб не здійснилося задумане євреями будівництво. І ось, однієї ночі стався сильний землетрус, через що зруйнувалися нові будівлі євреїв і навіть зрушився з місця фундамент храму, закладений ще Соломоном.

Коли євреї хотіли знову приступити до будівництва, раптом із Неба зійшов вогонь і попалив їхні знаряддя праці, а наступної ночі на одязі євреїв дивним чином з’явилося зображення хреста.

Коли пророцтво святого Кирила про справдження слів Христових здійснилося, він знову зазнав вигнання. Однак після погибелі Юліана Святитель ненадовго повернувся на свій престол.

Під час же царювання нечестивого Валента за боротьбу проти єретиків Кирил був втретє засуджений на заслання. З нього він повернувся на свою кафедру при Феодосії Великому і ще протягом восьми років ревно пас словесне стадо Христове, а потім відійшов до Господа. У спадок Святій Церкві Кирил залишив свої душокорисні писання.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)