День пам’яті преподобного Феодора Освяченого

16/29 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодора Освяченого,
 учня Пахомія Великого.

Святий Феодор народився в багатій та знатній сім’ї близько 316 року. За бажанням батька на 12-му році життя отрок щоденно відвідував школу. Матір Святого, що вирізнявся розумом та благочестям, любила його більше за інших дітей.

Якось на свято Богоявлення батьки Феодора приготували різні смачні страви, поставили вина, у всьому будинку розстелили килими. Коли отрок побачив це, то збентежився. Він подумав, що Господь не дасть йому благ вічного життя, якщо він буде їсти ці страви.

З тою думкою Святий усамітнився й почав зі сльозами молитися Богу. Тим часом його шукали. Коли матір знайшла Феодора, то сказала, що ніхто не сяде за стіл, якщо він не буде їсти. Проте отрок відмовився від трапези.

Після того ще деякий час Святий був у домі своїх батьків у пості, молитві та плачу, через що від сліз у нього навіть захворіли очі. Потім він прийшов у монастир, що розташовувався поблизу його поселення, і почав, як інші монахи цієї обителі, жити самітником у окремій келії.

Ввечері після трапези братія мала звичай збиратися для духовної розмови. Якось монах, що побував у монастирі Пахомія Великого, розповів, як Пахомій пояснив одне місце зі Святого Письма. Також він розповів про порядок заснованої святим Пахомієм Тавеннісійської обителі та про самого преподобного отця.

Ця розповідь справила велике враження на отрока Феодора, тому він почав молити Господа удостоїти його побачити святого авву, причому обіцяв служити Господу до кінця свого життя.

Потім Феодор прийшов до того брата, що побував у Тавеннісійському монастирі, більш детально розпитав про Пахомія і посилив свої молитви.

У той час трапилося Феодору важко захворіти. Батьки забрали його додому в непритомному стані. Він дуже  засмутився, коли побачив себе вдома серед близьких. Тому його повернули назад у монастир, де до самого одужання про нього піклувалася братія.

Через чотири місяці прибув у ту обитель монах Тавеннісійського монастиря на ім’я Печош (або Пекусій). Його смирення, молитовний настрій та вся поведінка дивували братію, і всі відчували до нього приязнь.

Феодор також познайомився з аввою Печошем і почав просити, щоб той допоміг йому побачити Пахомія. Печош, який боявся гніву батьків отрока, відмовився взяти його з собою. Проте намір Феодора був твердим, і він вирушив берегом услід за човном, у якому плив Печош та інші монахи по Нілу.

Пахомій передрік прибуття Феодора в обитель. Він прийняв отрока до числа своїх учнів і став його наставником. Феодор, якому було всього 14 років, у всьому слухався старця й цінував кожне його слово.

Сам Пахомій також був уважним до слів та справ Феодора і навмисне чи ненавмисне готував його до майбутнього служіння монахам в якості їхнього наставника.

Феодор, що страждав від головного болю, почав скаржитися на біль святому старцю. На це Пахомій сказав, що людина, яка вірить не має нікому говорити про свої недуги, окрім тих випадків, коли їх не можна приховати; хвороби ж переживати потрібно з терпінням.

З того часу Феодор почав приховувати від інших головний біль і терпів його ще двадцять років. Крім того Святий мовчки терпів й інші хвороби.

Угодник Божий умертвляв свою плоть стриманням. Їжу він приймав лише ввечері, іноді через день. Варені страви споживав лише під час недуги. Від смачних плодів взагалі утримувався.

Феодор любив свого наставника та монастирську братію і разом із тим уникав прив’язаності до рідних по плоті.

Якось у Тавеннісійський монастир прийшла матір Святого з листом від єпископа області Есне, у якому святитель просив Пахомія дозволити їй побачитися з сином.

Коли Пахомій почав схиляти Феодора до зустрічі з матір’ю, Святий відмовився від цього. Тоді деякі монахи, щоб хоч трохи втішити матір Феодора, взяли його на спільну роботу за межами монастиря. Там матір і побачила здалеку свого сина серед інших монахів.

Згодом прийшов у монастир рідний брат Святого на ім’я Пафнутій. Він також захотів стати монахом, але за умови, що буде разом із Феодором.

Святий розмірковував, що недобре брату ставати монахом нібито тільки заради нього, і не хотів зустрічатися з ним. Лише з покори святому Пахомію він став наставником брата на шляху спасіння.

Преподобний отець посилав до Феодора й інших монахів, які потребували повчання чи втіхи.
Якось старець доручив Святому в неділю сказати повчання братії й сам із користю для своєї душі слухав його. Це викликало заздрість і невдоволення у декого зі старших чорноризців, і вони покинули чернече зібрання. Потім Пахомій сказав їм, що вони не отримають милості від Господа, якщо не покаються у своєму гріху. Однак були й такі, що не напоумилися словами старця і зненавиділи Феодора.

Преподобний Пахомій керував братією 9-ти монастирів. Згодом він переселився у монастир Певоу, а Тавеннісі доручив Феодору. Святий мудро керував обителлю й часто ходив до старця Пахомія за порадою.

Через деякий час Пахомій викликав до себе Феодора, щоб він став його помічником у керуванні усіма монастирями.

Після кончини Пахомія та його наступника Петронія Феодоркерував Тавеннісійськими обителями в якості помічника або заступника авви Орсісія.

За подвижницьке життя та мудрість Святого поважав Афанасій Великий, Олександрійський архієпископ.

Коли угодник Божий близько 368 року відійшов до Господа, Афанасій написав скорботній братії послання, в якому звеличував чесноти та подвиги Феодора.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)