Святитель Нектарій Егінський – клопітник про тих, хто приречений на смерть

Напевно, немає сьогодні в Греції храму чи каплиці, де не було б ікони чи фотографії святителя Нектарія Егінського. Серед сучасних грецьких святих він — найвідоміший і найулюбленіший. Греки шанують його, як батька, і йдуть до нього з усіма своїми прикростями та потребами. А він нікому не відмовляє.

Їдуть у гості до святителя Нектарія — хто з проханнями, а хто з вдячністю. 
Маленька Егіна лежить посередині Саронічної затоки Егейського моря. Неподалік Афін, десь на перехресті між Афоном і Крітом, між Корфу та Патмосом — ніби в самому серці Греції. 

Сьогодні на острові відчувається неабияке запустіння, хоча путівники продовжують хвалити його природну красу та античні руїни. Афіняни їдуть сюди провести біля моря літні вихідні, туристи приїжджають дивитися доричний храм Афайї, що непогано зберігся, дуже схожий на Парфенон.

Але є й ті, хто прибуває на Егіну не за цим. Багато людей їдуть сюди в гості до святителя Нетарія — хто з проханнями, а хто з вдячністю. Святий часто являється людям, які ніколи раніше про нього не чули – зцілює та втішає, дає поради. Потім вони їдуть до нього з усіх куточків світу — вклонитися та подякувати.

«Так, для святого Нектарія немає нічого невиліковного», — кажуть тутешні греки, які вже перестали дивуватися численним чудесам.

___________________________________________________________________________________________________

Лист до Бога

Напевно, один із найбільш зворушливих епізодів, що запам’ятовуються, з життя цього дивовижного святого — історія про те, як він у дитинстві писав Богові листа.

Майбутній святитель народився у 1846 році, в місті Селібрія, неподалік Константинополя. Батьки його були бідними, а, крім нього, в сім’ї було ще п’ятеро дітей.

Анастасій (так звали святого у світі) зростав дуже здібною дитиною і, здобувши початкову освіту, дуже хотів навчатися далі. Грошей на це не було, тож хлопчик вимушено вирушив до столиці в пошуках хоч якихось перспектив.

Там він влаштувався на роботу в тютюнову лавку, до жорстокої й черствої людини, від якого отримував за свою працю тільки їжу й дах.

І ось одного разу, коли весь його одяг зносився, а просити про допомогу не було кого, він взяв аркуш паперу і написав: «Дорогий мій маленький Христос! У мене немає ні черевиків, ні фартушка. Будь ласка, пришли мені їх. Адже ти знаєш, як я Тебе люблю». Потім він запечатав своє нехитре послання до конверта та вказав адресу: «Господу Іісусу Христу на небеса».

Відповідь, звичайно ж, не могла не прийти. Лист узявся віднести на пошту сусід, якому було якраз по дорозі, і він, побачивши на конверті таку незвичайну адресу, з цікавості розкрив його. А наступного ранку надіслав хлопцеві все, що той просив.

Анастасію було на той час тринадцять чи чотирнадцять років. Але свою дитячу безпосередню віру святий зберіг до кінця життя.  

Мрія стати вчителем

Живучи у тютюнового торговця, Анастасій знаходив втіху в читанні книг, а ще в тому, що переписував на обгортковий папір улюблені євангельські та святоотецькі вислови. Юнак горів бажанням просвічувати людей словом Божим, але, не маючи для цього жодних коштів, він вкладав ці листочки в коробки та кисети покупців — щоб вони, таким чином, могли разом із товаром отримувати також духовну користь.

Його мрія стати вчителем пізніше виповнилася з лишком. Через якийсь час він найнявся лаборантом в один із константинопольських коледжів, а в двадцять два роки переїхав на острів Хіос, де сім років працював у сільській школі.

Там же, на Хіосі, його постригли в ченці та висвятили на диякона. А потім, завдяки багатому покровителю, він потрапив до Афін, де його помітив Олександрійський патріарх Софроній, який направив його навчатися до Афінського університету.

Минуло не так багато років, і патріарх звів Нектарія у сан митрополита Пентапольського, доручивши йому виконувати посаду свого вікарія у Каїрі.

До кінця життя владика так і залишався в незрозумілій канонічній ситуації, підписуючись в офіційних документах як «мандрівний єпископ».

Після хіротонії святитель ніяк не змінив свого скромного способу життя й казав: «Господи, чому Ти звів мене в таку високу посаду? Я просив Тебе зробити мене лише богословом, а не митрополитом…»

Але його єпископське служіння тривало недовго: постать владики була надто яскравою, і надто великі були шанси, що він стане майбутнім патріархом. Незважаючи на те, що паства його дуже любила, знайшлися заздрісники, і вже за півтора року святого несправедливо звинуватили та звільнили. Найобразливішим було те, що вигадували й вірили підлому наклепу співбрати-священнослужителі й ті, кого єпископ облагодіяв. Святителя вигнали з Олександрії з вовчим квитком – таким невизначеним супровідним листом, що святитель спочатку ніде не міг влаштуватися в Греції.

Він не намагався виправдовуватися та захищатися, а повернувшись до Афін, довго оббивав пороги міністерств у пошуках місця простого проповідника десь у провінції.

Потім він кілька разів звертався до Олександрійської митрополії з запитами, щоб відновити своє добре ім’я — не заради себе, а заради Церкви. Йому було боляче за кричуще порушення канонів, за якими не можна звільнити єпископа без церковного суду та розгляду.

Але у вищих колах із різних причин не хотіли ворушити старе, й до кінця життя владика так і залишався в незрозумілій канонічній ситуації. Він підписувався в офіційних документах як «мандрівний єпископ».

Святитель отримав від Бога дари Духа Святого: невпинної молитви та духовної розсудливості, зцілення, прозорливості та пророцтва.

Коли він служив Божественну Літургію, перебуваючи в молитовному стані, обличчя його випромінювало світло, яке було видно оточуючим.

Святитель Нектарій Егінський був людиною виняткової доброти та роздавав усе, що мав. Коли він не мав грошей для роздачі милостині, він віддавав нужденним свій одяг та взуття.

Одного разу під час служіння Літургії в одному з афінських храмів у вівтар увійшов якийсь бідний священник. Ряса його була старою, вся в латках. Святитель віддав йому свою єдину рясу.

Щоразу, коли святитель роздавав усе, що мав, і гаманець його ставав порожнім, він вирушав у храм і, простягав перед іконою Спасителя або Божої Матері руку та говорив: «Ось бачиш, Христе Боже, немає грошей… Але Ти знаєш…» І Господь посилав йому благословення. Гроші завжди з’являлися, щоб невдовзі, втім, знову бути відданими черговому прохачеві.

Школа

Святитель чотирнадцять років керував богословською школою братів Різарі в Афінах, де навчалися діти найвизначніших грецьких сімей. На цю посаду його поставила королева Ольга, до якої дійшли чутки про благочестя старця. 

Коли святителя Нектарія призначили директором богословської школи у центрі Афін шкільний прибиральник несподівано серйозно захворів. Він дуже боявся втратити роботу. Ще не одужавши до кінця від хвороби, прибиральник скоріше пішов до школи й побачив її в ідеальному порядку.

Бідняк вирішив, що на його місце вже взяли іншу людину, й страшенно засмутився. Дружина його, також була дуже засмучена. Вона порадила йому вирушити рано-вранці на роботу та спробувати поговорити з новим господарником.

Прибиральник прийшов близько 5-ї години ранку до школи й побачив свого «заступника»: ним виявився сам святитель. Він підмітав вбиральню, примовляючи при цьому: «Підмітай, Нектарію, це єдине, що ти гідний робити».

Святитель сказав хворому: «Не бійся, я не роблю замах на твоє місце, навпаки, я роблю все, щоб зберегти його за тобою до твого остаточного одужання… Але будь обережний: поки я живу в цьому світі, ніхто не повинен знати про те, що ти бачив”.

Святий Нектарій зумів налагодити навчальний процес, що прийшов у занепад, і при ньому школа переживала розквіт. Учні згадували, що святитель карав себе за витівки хлопчиків.

Обитель в Егіні

Стару занедбану обитель на Егіні святий Нектарій почав відновлювати ще під час свого директорства. На власні гроші він купив землю, щоб там змогли оселитися його духовні чада — ті дівчата, які хотіли прийняти чернецтво, але не хотіли позбавлятися його духовного керівництва. Спочатку він постіно листувався з сестрами, а після виходу на пенсію зовсім переселився в монастир.

В обителі старець, який переступив 60-річний рубіж, не гребував жодною працею — лагодив черницям взуття, копав землю, носив каміння для спорудження храму та келій, тож часто гості бачили в ньому простого робітника.

Отець Філофей (Зервакос), ігумен із острова Парос, згадував:

«У серпні 1910 року я приплив на Егіну, щоб отримати благословення святителя. До полудня я дістався монастиря. Сонце нещадно палило. За межами монастирського муру я побачив білобородого старого, голова якого була вкрита солом’яним капелюхом, а кінці ряси підібрані й заткнуті за пояс. Він грузив лопатою землю та каміння в тачку та відвозив її метрів за шістдесят.
Не впізнавши в ньому владику Нектарія, мого духовного наставника, прийнявши його чи то за робітника, що надів підрясник, щоб не забруднити свій одяг, чи то за послушника, я підійшов до нього, привітався й запитав: “Чи тут владика Нектарій?”
“Так, – була відповідь, – він тут. Що ви від нього хочете?
– Піди скажи йому, що його хоче бачити диякон, один із його духовних чад.
– Цієї ж миті. Нехай буде це завгодно Богу, – сказав він…
За кілька хвилин він повернувся в клобуку та рясі з широкими рукавами. Тоді я зрозумів, що людина, яку я вважав за робітника, був святителем. Мені ніколи б не спало на думку, що митрополит міг виконувати таку роботу в годину, коли всі віддавалися денному сну».

Митрополит Нектарій також щодня проводив із сестрами заняття з догматики, етики, аскетики… Нерідко їхні бесіди затягувалися до півночі або перетікали в довгу спільну молитву. На запрошення владики до монастиря приїхав майбутній святий Сава Новий із острова Калімнос, щоб навчати черниць візантійському співу та іконопису.

Випробування та святість

Навіть на Егіні, у цьому благословенному місці, на святителя чекали багато випробувань і спокус, якими було наповнене все його багатоскорботне життя.

Там жила одна вдова на ім’я Лазуря, яка продавала свічки. Вона мала дуже гарну й цнотливу доньку Марію, яку вона, проте, постійно лаяла та звинувачувала в розпусті.

Дівчина знайшла в монастирі притулок, а в особі святителя – заступника та духовного отця.

Тоді Лазуря вирушила до судді в Пірей і звинуватила святителя у вигаданих нею розпусних гріхах. У супроводі двох жандармів розлючений суддя наступного ж дня вирушив на Егіну. З люттю він грубо звинувачував святителя, зухвало ображав його і навіть погрожував, що вирве святому старцю бороду.

Святитель нічого не відповідав на божевільні образи та звинувачення, а лише молився про себе. Черниці плакали від жаху і кричали: «Господи, помилуй!» Нещасну дівчину було викликано до суду та відправлено на принизливе обстеження до гінеколога, який констатував її цнотливість.

Суддя серйозно захворів і одразу зрозумів, що був покараний за свої дії щодо святої людини. Він палко розкаявся у своїй поведінці та попросив відвезти його на Егіну, щоб попросити прощення у святителя. Святитель Нектарій пробачив його, помолився за нього, і суддя одужав.

Поряд із монастирем знаходився колодязь, і черниці черпали в ньому воду для робіт із відновлення обителі. Води потрібно було багато, і рівень її різко знизився.

Тоді власник колодязя заборонив черницям користуватися ним. Святитель Нектарій помолився, і під час його молитви пролунав сильний шум води – водний потік чистої та свіжої води наповнив колодязь до самих країв. Тоді власник, сповнився страху Божого та вдячності й подарував цю криницю монастирю.

Ігуменія Хризолеонтиського монастиря Нектарія, духовне чадо святителя, розповідала, як одного разу до них в обитель приїхала група паломників. У трапезній уже було накрито стіл для сестер, їжа розкладена по тарілках, а каструлі порожні.

Черниці збентежено звернулися до духовного отця. Святитель наказав перекласти їжу назад у каструлі, а потім благословив їх. Коли ту саму їжу знову розклали по тарілках у тій ж кількості, виявилося, що вистачило і сестрам, і гостям обителі, і залишилося ще три повні тарілки.

Мати Нектарія згадувала також про те, що святителю був відкритий духовний світ.

«Я ходила з моїм духовним отцем, коли він несподівано запитав: “Нектарія, хотіла б ти побачити свого ангела?” “О так, – відповіла я, – я хочу його побачити”.
– Дивися, – сказав святитель, – твій ангел перед тобою.
І вона справді побачила свого ангела, але вигляд його був такий сліпучий, що вона злякалася.

Жителі Егіни стали свідками численних чудес, звершених молитвами святителя Нектарія.

Якось трапилася сильна посуха, тваринам та людям Егіни загрожував голод. Увечері один із селян постукав у ворота монастиря та попросив святителя помолитися про дощ. Святитель сказав: «Помолимося Богу, нехай почує Він молитву селянина й зробить по вірі його».

Потім він підняв руки до неба й почав молитися. За годину над островом вибухнула страшна гроза, яка тривала протягом усієї ночі. Загроза посухи минула.

Завдяки молитвам святителя Нектарія на острові припинилися розбій та грабіжництво й навіть змінився клімат – він став сприятливішим для землеробства.

Під час війни солдати з Егіни перед відправленням на фронт йшли за благословенням до святителя. Сестри обителі записували їхні імена. Список клали потім на престол у вівтарі, і святитель молився за них.

Усі, хто отримав благословення святого старця, повернулися з війни цілими та неушкодженими без жодного винятку. Після війни колишній німецький комендант Афін зізнався, що військові льотчики, що вилітали бомбити Кріт, пролітаючи повз острова Егіни, незважаючи на хорошу видимість і відсутність хмарності, просто не бачили острів.

Останні дні

Владика з істинно батьківською турботою піклувався не лише про духовне зростання своїх чад, а й про їхні побутові потреби, особливо, про здоров’я.

Зворушливими є його листи до перших інокинь майбутньої обителі:

«Не треба більше мерзнути, не наражайте на небезпеку ваше життя… Хвороба перешкоджає духовному зростанню для тих, хто не досяг досконалості. Здоров’я вам потрібне для духовної праці. Той, хто недосконалий і хто виходить на боротьбу, буде вбитий. Знайте це, якщо не будеш здоровим, тобі бракуватиме тієї моральної сили, яка зміцнює досконалих <…> Ви повинні співставляти суворість постів зі своїм здоров’ям, щоб не виявитися вимушеними йти з усамітнення в міста в пошуках зцілення від тілесних недуг … »

Сам же святитель довго приховував свою хворобу від оточуючих і ліг до афінської лікарні тільки за два місяці до смерті, коли вже був не в змозі терпіти біль і протистояти вмовлянням сестер. Його поклали в палату для найбідніших. Черговий лікар був приголомшений простим чернечим виглядом святителя: “Вперше бачу архієрея без панагії, золотого хреста, а головне – без грошей”.

Блаженна смерть святителя Нектарія сталася в неділю, 8/21 листопада, в день святкування Собору архістратига Божого Михаїла та інших небесних сил безтілесних. Причастившись Святих Христових Таїн, святитель Нектарій Егінський з миром відійшов до Господа. Йому ледве виповнилося 74 роки.

Палата, де він лежав і помер, потім ще довгий час була сповнена таких пахощів, що туди нікого не клали. А коли тіло старця готували до поховання, щось із його одягу випадково поклали на ліжко сусіднього хворого — й паралізована людина піднялася та пішла, хоча була прикута до ліжка вже багато років.

Розповідають, що за весь час, поки святитель жив на Егіні, там не було жодного неврожайного року.

Людина, яка дає радість

В одному зі своїх листів святитель малює портрет настоятельки монастиря, який більше говорить про нього самого:

«Знай, що твій гарний настрій просвітлює обличчя сестер і перетворює монастир на рай.
Знай, що радість і гарний настрій сестер залежить тільки від тебе.
…Твоя нагорода буде великою, якщо ти станеш для них людиною, яка дарує радість. Я тобі це дуже раджу, бо сам зробив це принципом свого життя…»

Багато настанов старця в Греції розібрано на цитати.

• “Під час молитви виганяй геть із думок будь-яку людину. Говори: „Я тільки Христа мого хочу зараз, нікого іншого”.
• “Про розчулення треба просити. Говори наприкінці вечора: „Господи, бачиш, що я не можу молитися, як хочу. Допоможи мені!“
• “Добра совість — це найбільше з усіх благ”.
• “Упокоритися — це означає відсікти свою власну волю”…

Владика багато писав, часто друкував книги за свої гроші й роздаровував їх.

Одного разу, коли святитель Нектарій молився у скрусі, серце його огорнув дивовижний мир. Йому з’явилася Сама Пресвята Богородиця в супроводі сонму ангелів, які співали особливим співом.

Складений святителем Нектарієм гімн Пресвятій Богородиці, «Агні Парфене», знають та люблять сьогодні у всьому православному світі.

Безліч чудесних зцілень відбувається по молитвам святителя Нектарія й після його блаженної кончини. Святий помер від тяжкої й болісної онкологічної хвороби, і, після свого преставлення, є клопітником за тих, кому вже нема на кого й на що сподіватися на землі, – безнадійних хворих, приречених на швидку смерть.

Навіть після смерті святитетль чує голос вірян 

Було це не так давно: про що свідчать безліч людей. Коли нікому було служити Пасхальну службу в одному з невеликих храмів на Егіні, цілий тиждень святитель Нектарій, який помер у 1920 році, був плоттю з простими пастухами та їхніми сім’ями, служив в храмі, водив їх хресними ходами, вночі очолював урочисті погребальні ходи з Гробом Господнім, співав із ними гімни та молитви, втішав, наставляв. Ніколи та ні від кого вони не чули таких слів про Бога.

Здавалося, цей старенький геронда (з грецької «старець», «духівник») з м’яким голосом знав Його особисто. Тільки потім народ зрозумів, чому весь цей час неземна радість переповнювала їхні серця, чому сльози каяття та розчулення текли рікою, і ніхто їх не стримував і не соромився. Чому їм не хотілося їсти, не хотілося спати, а тільки молитися з цим дивовижним добрим батюшкою.

У 1961 році святителя Нектарія Егінського прославили в сонмі святих Елладської Православної Церкви.  Його мощі зараз спочивають у, заснованому ним, Троїцькому жіночому монастирі на Егіні. Там святий провів останні дванадцять років життя.

Мощі свт. Нектарія

 9/22 листопада Церква вшановує День пам’яті Святителя Нектарія Егінського.

Настанови святителя Нектарія Егінського

Про щастя

• Будь-яка скорбота, яка з терплячим очікуванням переноситься, стає щаблем, що наближає до досконалості.
• Щастя знаходиться в нас самих.
• Наскільки ж помиляються ті люди, які шукають щастя поза самими себе: у чужих країнах та подорожах, у багатстві та славі, у великих володіннях та насолодах, у задоволеннях та надлишку та у порожніх речах, які кінцем своїм мають гіркоту!
• Зводити вежу щастя поза нашим серцем – це все одно що будувати будинок у місці, яке зазнає постійних землетрусів.
• Щастя в нас самих, і блаженний той, хто зрозумів це.
• Той, хто має чисте серце, є улюбленим чадом Божим.
• Добра совість – це найбільше з усіх благ. Вона – ціна душевного миру та сердечного спокою.
• У кого чисте серце, хто не відчуває звинувачень з боку свого серця, хто творить добро й те, що угодно в очах Божих, хто ретельно дотримується заповідей Божих, той має сміливість постати перед Богом. Все, що він просить, він отримує від Бога.
• Той, хто має чисте серце, є улюбленим чадом Божим. Дух Сина живе в його серці, він отримує все, що просить, знаходить все, що шукає, і йому відчиняються двері, коли він стукає.

Не ціль, а засіб

• Піст, неспання та молитва власними силами не приносять бажаних плодів, оскільки вони є не метою нашого життя, а становлять засіб досягнення мети.
• Будьте уважні й до незначних своїх падінь.
•  Якщо через неуважність із вами станеться якийсь гріх, не впадайте у відчай, але відразу візьміть себе в руки та припадіть до Бога, Який має силу підняти вас.
• Усередині ми маємо глибоко вкорінені немочі, пристрасті, вади, багато з яких є спадковими. Все це не обривається жодним різким рухом, ні занепокоєнням, ні переживанням, але терпінням та наполегливістю.

Не бійтеся

• Пам’ятайте, що після спокуси слідує духовна радість і що Господь спостерігає за тими, хто зазнає спокус і страждань заради Його любові. Отже, не байдужійте та не бійтеся.
• Довірте Господеві всі ваші турботи: Він думає про вас.
• Ви просіть Бога та не втрачайте сміливості. Не думайте, що, оскільки прагнення ваше святе, у вас є право скаржитися, коли ваші молитви бувають не почуті. Бог виконає ваші побажання тим способом, про який ви не знаєте. Отож, заспокойтесь і волайте до Бога.

Просіть щодня у Бога любові 

• Просіть любов у Бога щодня. Разом з любов’ю приходить і вся безліч благ і чеснот.
• Благодать залишає збентежене та роздратоване серце, що затьмарене ворожнечею до ближнього. Тож швидше помиримося з нашим братом, щоб не позбавляти себе Божої благодаті, яка освячує наші серця.
• Хто у мирі зі самим собою та своїм ближнім, той у мирі з Богом. Така людина сповнюється святістю, тому що Сам Бог перебуває в ній.

Не накладайте на себе більше, ніж можете понести

• Не накладайте на себе більше, ніж можете понести. Пам’ятайте, що Бог не з примусу подає Свої дари, але коли Сам того хоче. Все, що Він дає вам, ви отримуєте незаслужено, [виключно] за Його милосердям.
• Той, хто шукає божественних дарів і осяянь, при цьому занурений у пристрасті, перебуває в дурній і гордій помилці. Насамперед необхідно трудитися над очищенням себе.
• Благодать надсилається як дар тим, хто очистився від пристрастей. І отримують вони її тихо і в годину, про яку не знали».

Молитвами святителя Нектарія, Господи Іісусе Христе, Боже наш, помилуй нас!

За матеріалами статті Джерела

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну та російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)