Подолання підліткової кризи в сім’ї

Любов … усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить. (І Кор. 13:7)
Протягом більш як півсторіччя йде теоретична дискусія про роль біологічних і соціальних моментів у виникненні явища критичного розвитку в підлітковому віці. Істотні зміни в організмі підлітка слугують основою різних теорій про біологічну зумовленість підліткової кризи.

Від самого народження дитині все доводиться робити вперше. Вона вчиться ходити й розмовляти, йде до школи тощо. Батьки радіють, коли дитина проходить через ці етапи. Вони свідчать про її зростання, яке так прагнуть побачити батьки.

Багатопланова та багаторівнева проблема особистісного розвитку сучасного підлітка, що означує увагу психологів та педагогів до надзвичайно важливого для людини етапу ґенези буття протягом десятиліть, набуває нового осмислення у контексті принципових змін культурно-історичної ситуації розвитку людини епохи постмодернізму.

Час, особливо кризовий, трансформаційний, суттєво впливає на перебіг особистісного становлення людини. Інформатизація та глобалізація сучасних суспільних процесів зумовлюють формування нового світогляду, стратегій життєдіяльності та більш глибокі відкриття самої особистості.

Дослідники про кризу підліткового віку

При цьому слід, насамперед, згадати ідеї С. Холла (1844-1924 рр.) про те, що підлітковий вік у розвитку особистості відповідає епосі романтизму в історії людства.

Він сформулював уявлення про перехідність підліткового віку – періоду “бурі й натиску”, виділив змістовно-негативні характеристики цього етапу – важке виховання, конфліктність, емоційну нестійкість; визначив позитивне надбання віку – “почуття індивідуальності”.

У другій половині XX ст. інтенсивно почали розвиватися уявлення про роль середовища в розвитку підлітка. Ці уявлення заперечують гіпотезу про біологічну зумовленість, генетичну запрограмованість кризи, а на перший план виходять соціальні чинники, що визначають тривалість підліткового періоду, наявність чи відсутність кризи, конфліктів, труднощів, характер самого переходу від дитинства до дорослості.

Біологічне дозрівання, гормональна перебудова не заперечуються, а розглядаються як передумова психічного розвитку в підлітковому віці. Ці погляди можна знайти у працях Е.Еріксона, Ж.Піаже, а також антропологів¹(М. Мід, Р. Бенедикт).

Вітчизняні дослідники розглядають кризу підліткового віку як цілісну зміну особистості дитини, яка регулярно виникає на межі стабільних періодів. Вона зумовлена виникненням основних психологічних новоутворень попереднього стабільного періоду, які приводять до руйнування однієї соціальної ситуації розвитку та виникнення іншої (Л.С. Виготський).

Протоієрей Олексій Умінський у своїй праці «Підліток в сім’ї та Церкві» пропонує:

«Наші діти, що дорослішають, потребують культурного середовища – нормальну літературу, фільми, вистави, які говорять їхньою мовою. Настав час, коли про проблеми підлітка можна говорити в церкві, в тому числі, й мовою молитви, мовою створення підліткових спільнот, військово-патріотичних і скаутських клубів»²[7; 17].

Навчитися розуміти підлітка

Сьогодні нам потрібно говорити про проблеми підлітків, і Церква не стоїть осторонь. Потрібна спеціальна духовна література для підлітків, яка без остраху говорила б про ті речі, з якими підліток зустрінеться в сучасному суспільстві. Ми повинні навчитися розуміти підлітка.

У цій статті спробуємо викласти свої рефлексії стосовно проблем підліткового віку, розглянемо поетапно, що відбувається з підлітком у відношенні тіла, душі й духа. Розуміння проблем підлітка відкриє батькам шлях до неконфліктного спілкування з дитиною, дасть можливість ще раз поглянути на формування стосунків у сім’ї на базовій функції любові.

Підлітковий вік – індикатор сімейних стосунків

Підлітковий вік — ще один важливий етап у житті дитини. Проте деякі батьки чекають його з острахом. Їх можна зрозуміти.

Зрештою, кому хочеться бачити, як поступлива дитина перетворюється на незадоволеного підлітка? І все ж таки саме цей період є ключовим етапом у розвитку дитини.

 «Підлітковий вік – це індикатор сімейних стосунків, вік болючий, тонкий і чуттєвий. Тому все, що відбувається з підлітком, – його негативні реакції, стани протесту, грубість і колючість, небажання підпорядковуватися, – все це батьківські недоробки, які вилазять на поверхню, наша батьківська неуважність, нерозуміння.»³Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [7; 13].

Труднощі настають не лише для самого підлітка, але й для цілої сім’ї, цей період є випробуванням довіри стосунків батьків і дітей.

У нас часто формуються певні суспільні штампи відповідно до підлітків, і наше нерозуміння самої проблеми приводить до конфліктів.

При цьому часто буває, що підлітковий вік дитини співпадає з кризою середнього віку батьків, що супроводжується психологічними стресами та конфліктами.

Ці два кризові періоди дуже схожі між собою: розчарування в попередніх цінностях і в мученицькому бажанні знайти нові орієнтири свого життя.

Експерти сімейних стосунків стверджують, що «третій пік розлучень  припадає саме на підлітковий вік дітей.

• Перший – це перші два роки, коли ще не притерлись.
• Другий – це третій рік життя дитини.
• Третій – коли діти виросли та здається, що в тебе як батька нічого не вийшло.»⁴Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [6; 129].

У цей час вибудована сімейна конструкція стає дуже нестійкою, і в будь який момент може зруйнуватися. Нам потрібно прикладати максимум зусиль щоб не зруйнувати її остаточно, а переосмислити й навіть, за потреби перебудувати.

Настання підліткового віку

 Настання підліткового віку проявляється в різкому змужнінні організму, раптовому збільшенні зросту та розвитку вторинних сексуальних ознак.

Основні аспекти фізичного дозрівання – скелетна зрілість, поява вторинних статевих ознак і період стрибку в зрості – тісно пов’язані один із одним, як у чоловіків, так і в жінок.

Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним зростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелету, вдосконалюється м’язова система. Однак, нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто є причиною тимчасових розладів кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості дітей, що виражається в нервозності, швидкій втомі, підвищеному серцебитті й запамороченнях.

У цей період підліток особливо цікавиться сферою статі й сексуальних стосунків. «Починає змінюватися сфера статі так стрімко та з напором, що це зовсім змінює всю духовну установку підлітка» [5; 10].

Зрозуміти підлітка

Батьки з острахом розводять руками, в більшості ми намагаємося про це не говорити з дітьми на цю тему. Тоді в «дітей виникає жахливий внутрішній розлом, розрив, нерозуміння себе, нерозуміння своїх емоцій, свого тіла, своїх бажань.

З одного боку – блокаді з боку батьків, повне неприйняття цієї теми; з іншого боку – ілюзія, що ніякого статевого виховання взагалі не має. Ця проблема взагалі не порушується ні в одній православній педагогічній системі.»⁵Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [7; 23].

І тоді підлітку нічого не залишається, як шукати відповіді в інших авторитетів, якими до цього часу можливо, були батьки.

У реаліях сучасного глобалізаційного суспільства нам весь час нав’язують терпиме ставлення до різного роду збочень. Нас запевняють, що розпусний спосіб життя – це саме те, що необхідне людині для повного щастя, що кожна дівчина з раннього віку повинна мати бойфренда, а юнак – подругу.

Та ні слова про цнотливість, про стриманність. Більш того, ці поняття повністю витісняються з сучасного світу. Вважається, що жити стримано й цнотливо можуть тільки неповноцінні люди, у яких щось не в порядку зі здоров’ям, або з головою.

Згрішити в цьому світі стало простіше простого, а щоб виправитися, необхідно докласти чимало зусиль. Скажімо, щоб побачити гріх на рекламі, не потрібно опускати очі, а щоб не осквернитися від цієї реклами, то не знаєш куди й дивитись.

Спокусливість духу світу

Сам дух сучасного світу намагається спокусити, розбестити, захопити в плотські гріхи всіх і вся. І протистояти цьому стає все важче та важче.

Виробники плотських спокус роблять ставку не лише на молодь, але й і на дітей. З раннього віку діти звикають бачити навколо себе всілякі блудні спокуси, поглинають їх, фіксують на підсвідомому рівні. А коли підростають, без особливого опору, добровільно потрапляють в мережі гріховних пристрастей.

«У наш час в більшості спілкування примарне – це не друзі, а просто однокурсники, співпрацівники, а інколи, «собутильники», «спів-шприцники» і т.д. Молоді люди виходять з реальності.»⁶Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [4; 213].

Сьогодні простір наповнений сексом. Сучасну молодь буквально бомбардують сексуально орієнтованою інформацією.

На перший погляд, підліткам, та й не тільки їм, сьогодні є набагато більше причин займатись сексом, ніж стримуватись. Сучасний старшокласник має більше сексуальних спокус вранці по дорозі до школи, а ніж його дідусь колись мав суботнього вечора, коли шукав такої можливості.

На свідомість молодої людини на кожному кроці чатують еротичні картини зі спокусливими бажаннями, збуджують і так хитку свідомість підлітка. І стосунки сприймаються підлітком як партнерство, що нівелює розуміння кохання, як стосунків чоловіка й жінки через пріоритетність дружби та любові. 

Важливість спілкування батьків і підлітків

Тому для батьків вкрай важливим є знайти можливість поспілкуватися з підлітком відкрито й чесно на тему стосунків і не лише в сенсі статевої гігієни, але й про сферу сексуальних стосунків.

З підлітком необхідно говорити про любов. Передусім дитину потрібно зрозуміти, відчути, вислухати і обов’язково – любити.

У цьому віці з дитиною потрібно говорити про любов, важливо, бути прикладом любові. Оскільки в підлітків є поняття «закоханості», але їхній життєвий досвід не може мати ще сформованого поняття любові, кохання. Ми повинні відкрити для дитини почуття любові, розуміння стосунків любові в формуванні сімейних стосунків.

«І ось, коли ці поняття будуть сформовані, можна буде говорити про сексуальні стосунки, про те, чому вільні стосунки руйнують, не дають можливості реалізувати себе саме в свободі, красі та любові.»⁷Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [7; 31-32].

Коли ми зуміємо відкрити для своєї дитини, що справжня любов – це вміння жертвувати собою заради іншого, а цнотливість – цілісність людської особистості, яка дозріває до справжньої любові, ось тоді ми можемо з підлітком говорити й про статеві стосунків.

Важливо не осудити дитину

Наша розмова може виглядати наступним чином: розуміння любові – розуміння збереження цнотливості (при цьому, і для хлопчика, і для дівчинки, в однаковій мірі) – розуміння статевих стосунків.

Та при цьому слід звернути увагу, що особистий приклад батьків і максимальна чесність, надають пріоритетності розмови батьків і підлітка. А також пам’ятайте, що якщо підліток ризикнув розповісти вам про свої сексуальні стосунки, вислухайте його та намагайтесь зрозуміти, що його штовхає на це.

Відчуття провини в підлітків може бути дуже сильним, адже в цей період життя людини «кожна подія відбувається через певний внутрішній перелом.

Ранній підлітковий сексуальний досвід завжди травматичний… це завжди сильна внутрішня поразка дитини. Вона переступає через себе, повернутися до себе попереднього вже неможливо. А потім вже починається самовиправдання та судження на кшталт «а що тут такого»⁸Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [7; 29].

При цьому важливо не осудити дитину, не накинутись на неї з лайкою, а зрозуміти й прийняти. У розмові з дитиною важливо розмежувати нашу вроджену сексуальність, яку нам дарував Бог для зміцнення шлюбу та народження дітей, і гріховність цієї сексуальності поза шлюбом.

Зміни в психіці підлітка

Змінюється  сприйняття підлітка, психологія підлітка також змінює свої орієнтири. «Провідним типом діяльності стає спілкування. Особистість дитини переорієнтовується з навчальної й трудової діяльності на спілкування в значимих соціальних групах. Вона шукає нові авторитети. Цей період також називають першою дорослістю.»⁹Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [6; 51].

Виникнення в підлітка уявлення про себе як про людину, що переступила рубіж дитинства, зумовлює його переорієнтацію з дитячих норм і цінностей на дорослі. Його вже не влаштовують правила, обмеження, мораль послуху, які існують для дітей і є джерелом їхньої несамостійності, нерівноправності з дорослими.

Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості до засвоєння цінностей, норм, способів поведінки, які існують у світі дорослих. Він усіляко намагається реалізувати свою потребу в ствердженні позиції дорослої людини, але відсутність психічних можливостей заважає досягненню цієї мети.

Це є однією з основних суперечностей віку, розв’язання якої стимулює подальший психічний розвиток. У цей час для підлітка головним стає реалізація таких потреб, як самоповага, самовираження та самореалізація.

 «Сучасний підлітковий вік – це яскравий приклад соціокультурного впливу на людину… Зараз це великий відрізок життя – молодості, юності, підлітковості – що ґрунтується на підкресленні своєї відокремленості від світу дорослих. Це власний світ із власною модою, інтересами, смаками.»¹⁰Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [3; 126-127].

І це відбивається на формуванні особистості, особистісного сприйняття світу. У цей період, мабуть найболючішим для батьків, є те, що підліток залишає зону впливу.

Загальна переорієнтація підлітка

Почуття дорослості підлітків може виявлятися в загальній переорієнтації від ровесників як значущих інших (яким здебільшого уподібнюється Я-минуле і Я-теперішнє) на дорослих, якості яких починають визначати очікуваний напрям власних змін підлітка, а також у критичному ставленні до Я-минулого, у відчуженні багатьох рис дитячого Я.

Він майбутнього ще не знає, має про нього хиткі або навіть і хибні уявлення. «Підліткам важливо познайомитися з самим собою.»¹¹Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [4; 210].

Однак, оптимальні варіанти особистісного розвитку передбачають, на думку психологів, відносну спадкоємність минулого, теперішнього та майбутнього Я в єдності з продуктивними поступальними змінами на шляху від дитинства до зрілості.

«Син-підліток у цей час бере від батька все – міміку, жести, хід, образ мислення, здатність приймати рішення та дотримуватися їх. Але так відбувається за умови поваги сином батька.»¹²Протоієрей Олексій Умінський, «Підліток в сім’ї та Церкві» [6;52].

Важливість здорових сімейних стосунків

Здорові сімейні стосунки є запорукою безболісного відриву підлітка від сімейної системи, переміни особистісного характеру, формування дорослої людини.

Для батьків важливим є усвідомлення, що перед ними вже сформована особистість і з цим безболісно навчитися відпустити, це перші кроки сепарації дитини від сімейної системи. Дати можливість формувати свою сімейну систему і, ці перші спроби мають бути як для сім’ї так, і для самого підлітка зведені до мінімального болю.

У підлітковому віці ми спостерігаємо в сучасних дітей активні суїцидальні настрої. За даними центру досліджень дитинства Українського НДІ, у 27% дітей віком від 10 до 17 років час від часу з’являються суїцидальні думки.

Та як стверджують дослідники, більшість дитячих самогубств пов’язана не з психічними захворюваннями, як здається на перший погляд, а з недоліками морального виховання.

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)