День пам’яті преподобного Полікарпа Печерського
24 липня/6 серпня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Полікарпа Пам’ять преподобномученика Євстратія ПечерськогоПечерського, архімандрита.
Святий Полікарп (з грецької «багатоплідний») зрікся світу й прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.
Він умертвляв тіло постом, а духом постійно перебував у Бозі. Преподобний приніс багато плодів, достойних покаяння, і явив на собі всі плоди Святого Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, доброту, милосердя, віру, смирення та стримання.
Всі ці плоди зростив у святому Господь, а насадив Володимирський та Суздальський єпископ Симон, що спочатку подвизався в Києво-Печерській обителі та був родичем Полікарпа.
Святитель Симон повчав свого учня на прикладі святих печерських монахів, а той, прийнявши зерна отецького повчання в своє серце, приніс плід сторицею.
Полікарп вирушив за своїм наставником у Володимирську та Суздальську землю й там написав на користь іншим подвижникам про подвиги печерських отців. Так він виклав у посланні до архімандрита печерського Акіндіна житія багатьох святих. Вони пізніше увійшли до другої частини Києво-Печерського Патерика.
Згодом Преподобний повернувся до Києво-Печерського монастиря, але не залишив духовного зв’язку зі своїм наставником, отецькі повчання якого зберігав у своєму серці та виконував у житті.
Після кончини блаженного архімандрита Акіндіна печерська братія однодушно обрала настоятелем монастиря найдосвідченішого в чернечих подвигах Полікарпа.
Святий прийняв на себе керівництво монастирем у 1164 році, за правління Великого князя Київського Ростислава Мстиславича (1158 – 1167 рр.) та святительського служіння Київського митрополита Іоанна IV (1164 – 1166 рр.).
Архімандрит Полікарп намагався зберігати монастирський статут преподобного Феодосія й був досвідченим керівником у справі спасіння. Його духовними настановами керувалося багато благородних людей, в тому числі й Великий князь Ростислав Мстиславич. Останній брав за приклад боговгодне та доброчесне життя Святого.
У Великий піст князь мав звичай щосуботи та щонеділі запрошувати на обід архімандрита Полікарпа та 12 печерських монахів, яких не відпускав із пустими руками. Щонеділі він причащався Пречистих Христових Тайн, а в Лазареву суботу збирав у себе всіх печерських старців, яких гостинно пригощав та наділяв дарами. Також князь благодіяв монахам й інших монастирів.
Не раз Ростислав Мстиславич говорив Преподобному, щоб той прийняв його в обитель. На це Святий відповідав князю, що Господь велів йому проводити інше життя – правити та вершити праведний суд.
У свою чергу князь зауважував, що княжіння світу цього не може бути без гріха й що воно втомило його своїми щоденними турботами. Він казав, що бажає хоч трохи в старості послужити Богу та наслідувати тих князів та царів, які йшли вузьким шляхом і досягнули Царства Небесного.
Після таких доводів Полікарп більше не заперечував князю й казав, що якщо він бажає цього від усього серця, то нехай буде Божа воля.
Однак бажання боголюбного Ростислава Мстиславича прийняти чернечий постриг не здійснилося. Він важко захворів під час перебування в Смоленську та наказав везти себе до Києва. При цьому князь заповів, щоб у разі кончини його тіло поклали в обителі святого Феодора, яку збудував батько. Також князь дав обітницю, якщо одужає, постригтися в монахи. Хвороба посилилася, і хворий помер.
Блаженний Полікарп дожив до глибокої старості та відійшов до Господа 24 липня 1182 року, в день пам’яті страстотерпців Бориса та Гліба. Його тіло погребли зі Святими отцями. Зараз його мощі знаходяться в Ближніх (Антонієвих) печерах.
Братія залишилася без настоятеля. Ніхто зі старців не хотів покидати безмовність і брати на себе керування монастирем.
Тоді всі монахи зібралися в церкві й почали молитися до Пресвятої Богородиці, Антонія та Феодосія Печерських. При цьому вони зверталися й до новопреставленого архімандрита та просили його, якщо він догодив Господу, вказати замість себе ігумена.
Сталося чудо, й багато монахів одразу назвали наступним ігуменом священника Василія, який перебував на Щекавиці (урочище в Києві).
Здивований священник Василій, що ще не прийняв чернечого постригу, поступився проханням братії. Він прийняв постриг у чернецтво й став гідним наступником святого Полікарпа.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
