Не щастить у коханні?
Чому не щастить у коханні?
Одному юнакові не щастило в коханні. Все траплялися йому в житті «не ті» дівчата. Одних він вважав негарними, інших – дурними, третіх – сварливими. Втомившись від пошуків ідеалу, юнак вирішив звернутися за порадою до одного мудреця.
Уважно вислухавши молодого чоловіка, старець промовив:
– Бачу, що твоя біда велика. Але скажи мені, як ти ставишся до своєї матері?
Юнак був дуже здивований.
– До чого ж тут моя мати? Ну, не знаю… Вона часто викликає в мені роздратування: своїми дурними запитаннями, настирливою турботою, скаргами та проханнями. Але я можу сказати, що її люблю.
Старець помовчав, похитав головою та продовжив розмову:
– Що ж, я відкрию тобі один головний секрет кохання. Щастя є, і воно криється у твоєму дорогому серці. І насіння твого успіху в коханні посадила дуже важлива у твоєму житті людина. Твоя мама. І як ти ставишся до неї, так і ставитимешся до всіх жінок світу.
Адже мама – це перше кохання, яке прийняло тебе у свої дбайливі обійми. Це твій перший образ жінки. Любитимеш і шануватимеш свою маму – навчишся цінувати та поважати всіх жінок. І тоді ти побачиш, що дівчина, яка одного разу сподобалася тобі, відповість на твою увагу ласкавим поглядом, ніжною усмішкою та добрим словом. Ти не будеш упереджений проти жінок. Ти побачиш їх істинними.
Наше ставлення до батьків – мірило нашого щастя.
Наше ставлення до батьків – мірило нашого щастя.
Юнак із вдячністю вклонився мудрому старцеві.
Але старець дав йому ще одну пораду:
– І друге: шукай для життя ту дівчину, яка любитиме й шануватиме свого батька!
Шукай для життя ту дівчину, яка любитиме й шануватиме свого батька!
Один священник якось сказав: “Часто люди створюють собі ілюзії щодо сімейного життя. Створив собі ілюзії та повірив у них. Почитав десь, подивився фільми і все: «У мене буде ось так!»
А коли життя починається, це ж не фільм, це ж не ілюзія, це ж реальні стосунки, які не завжди бувають м’якими, рівними, однаковими. Адже є таке, що в кожного: десь хтось на роботі засмутився, хтось якусь звістку отримав не гарну, прийшов додому і він, як їжачок часом стає колючим.
І тут уже треба один одному поступатися. Адже апостол каже: «Один одного тягарі носіть»1Гал. 6:2. Але ніхто не хоче носити тягарі. Тобто я хочу, щоб мої тягарі носили, але мені інших не треба, мені своїх турбот вистачає.
Якщо обоє читатимуть Євангеліє, намагатимуться розуміти Його так, як Його тлумачить Церква, то дуже багато почне змінюватися на краще. Люди почнуть розуміти, що вони не ангели.
Є хороша мудра приказка: «На дзеркало нема чого нарікати, коли пика крива». Що то за дзеркало? Тобто як побачити своє обличчя?
Ну, підійди до дзеркала і подивися — брудне. Ти ж не будеш дзеркало бити через те, що обличчя брудне. Воно не стане чистішим від цього. Дзеркало розлетиться, а обличчя залишиться все одно брудним.
Тобто, що потрібно зробити? Піти та вимити своє обличчя. Де дзеркало взяти, щоб душу свою побачити? Дзеркало – це наші ближні. Вони вказують нам на наші недоліки, показують наше справжнє обличчя, нашу душу.
Дзеркало – це наші ближні. Вони вказують нам на наші недоліки, показують наше справжнє обличчя, нашу душу.
То дзеркало тут до чого? А ми на них ображаємося, судити їх починаємо. А якщо ми прислухаємося та спробуємо це обличчя виправити, кращим його зробити, змінитися, щоб воно не криве було, а добре, усміхнене, тоді ж і дзеркало відобразить те, що воно побачить, от і все.
Що посієш, те й пожнеш. Тобто треба прислухатися до того, що тобі або про тебе говорять, як із тобою спілкуються. Ось і все”.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
