За що мені це?

„Терпіть й прощайте одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само.“ ¹

Причину невдоволення своїм шлюбом частіше слід шукати у собі, а не в обранці. Іноді неприязні настрої в сім’ї корінняться в дошлюбному житті подружжя або одного з них.

Іноді неприязні настрої в сім’ї корінняться в дошлюбному житті подружжя або одного з них.

Так тому, хто страждав від злісних нападок дружини, від її безпричинної лайки святитель Іоанн Златоуст пояснював: «Спитай самого себе: чи не робив ти сам чогось у молодості проти жінки? І ось рана, нанесена тобою жінці, лікується жінкою, і рану чужої жінки, як хірург, випалює власна дружина». Звичайно, несолодко буває приймати образи за давній гріх, але саме такі гіркі ліки дає грішникові Господь.

Буває, що дружина страждає, бачачи недостатню довіру та повагу до себе чоловіка, деяку його закритість. Але, можливо, є і її вина в цьому?

Можливо вона колись знехтувала чесним шлюбом і не зберегла своєї чистоти до заміжжя? У такому разі, як вона претендує на звання господині, якщо стала служницею гріха?

На свій гріх їй треба нарікати, а не на зневагу та недовіру до неї чоловіка. Немало часу пройде, поки вона своїм цнотливим життям і вірністю, любов’ю та турботою зможе повернути собі в шлюбі втрачену в гріху гідність.

“Гріх блуду має ту властивість, що з’єднує два тіла, хоч і незаконно, в одне тіло. З цієї причини, хоча він прощається негайно після рокаяння в ньому на сповіді, з обов’язковою умовою, щоб той, хто покаявся, залишив його, але очищення та протверезення тіла й душі від блудного гріха вимагає тривалого часу. Це потрібно для того, щоб зв’язок і єднання, що встановилися між тілами… і заразили душу, застаріли та знищилися”, – пише святитель Ігнатій (Брянчанінов).

І тому дошлюбний злочин дружини чоловік, може, і не зовсім свідомо, переживає як зраду. Це сердечна образа, що довго не проходить. У конфліктних ситуаціях, що трапляються у будь-якій родині, стара провина обов’язково додасть олії у вогонь сварки.

У конфліктних ситуаціях, що трапляються у будь-якій родині, стара провина обов’язково додасть олії у вогонь сварки.

Нерідко гріховне минуле подружжя відгукується ревнощами. У будь-якому разі, деяка недовіра довго порушуватиме цілісність і простоту сімейних стосунків. З роками, звичайно, кохання покриє все, зітре з пам’яті, зцілить. Але ці роки треба ще прожити, не втративши кохання.

Найкращі ліки в таких випадках – це щире каяття, сповідь у духівника, внутрішній плач за свій гріх. «Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» ², — обіцяє Спаситель.

Каяття налаштовує нас на згоду з покаранням і навіть на деяке очікування й бажання його як спокутування гріха.

Каяття налаштовує нас на згоду з покаранням і навіть на деяке очікування й бажання його як спокутування гріха.

Мені згадується розповідь однієї мами. Її семирічна Настя вбігла до кімнати у сльозах. “Мамо, мамо, побий мене! Що я наробила! Я забула прибрати ляльчині туфлі! Ксюша (сестричка-повзунок), напевно, проковтнула їх, їй тепер різатимуть животик. Мамо, побий мене швидше!” — плакала мала, не в змозі знести тяжкість свого гріха.

На жаль, серед нас, дорослих, так мало, які плачуть: “Господи! Господи! Я згрішив, побий мене швидше!” — Навпаки, ми тільки й шукаємо, як нам ухилитися від заслужених шльопків. А жаль…

Нерідко, отримавши догану або переживши якусь неприємність, ми відчуваємо полегшення, ніби заплатили частину боргу. Усвідомлюючи свої гріхи проти ближнього, ми стаємо більш терплячими один до одного. Нам легше стримати своє роздратування та незадоволення.

Протоієрей Сергій Николаєв

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)