День пам’яті преподобних Андроніка та Афанасії
9/22 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святих преподобних Андроніка та Афанасії.
Святі Андронік і Афанасія жили в Антиохії, були одруженими та мали двох дітей – сина Іоанна та дочку Марію. Вони жили боговгідно й після народження дочки припинили плотські стосунки. Андронік був золотарем, і багатство їхнє зростало. Свої статки подружжя ділило на три частини: одну віддавало бідним, за рахунок другої прикрашало церкви, а третю використовувало на домашні потреби.
Коли минуло двадцять років їхнього подружнього життя, раптом в один день померли їхні діти. Іоанну було тоді одинадцять років, а Марії – десять.
Дітей поховали за містом в церкві святого мученика Іуліана, де почивали їхні предки. Афанасія ж не могла втішитися і гірко плакала через втрату дітей. Вона не хотіла виходити з церкви і сиділа біля їхньої могили.
Опівночі їй явився в образі монаха мученик Іуліан і запитав, чому вона не залишає в спокої тих, хто тут лежить. Тоді Афанасія розказала йому про кончину своїх дітей.
Іуліан відповів, що їй корисніше було би плакати через свої гріхи, і сказав, що померлі діти у Христа й обдаровані небесними благами.
Афанасія зраділа цим словам, і вона захотіла продовжити розмову з монахом. Однак, коли озирнулася, його не побачила. Вона шукала монаха по всій церкві, та не знайшла.
А потім сторож, який охороняв церковні двері, сказав їй, що в церкву ніхто не заходив. Тоді Афанасія зрозуміла, що їй було видіння. Вона повернулася додому й розповіла про це Андроніку.
Невдовзі Андронік та Афанасія вирішили залишити мирське життя та прийняти чернечий постриг.
Вони покликали до себе батька Афанасії та сказали йому, що йдуть в Єрусалим поклонитися Святим місцям. Чоловік і жінка попросили його, якщо з ними щось станеться на шляху, то нехай він роздасть їхнє майно бідним, а з будинку зробить лікарню для бідних та притулок для мандрівників.
Після цього подружжя покинуло свій дім. Вони відвідали Єрусалим, а потім попрямували в Олександрію на поклоніння мощам мученика Міни.
Дорогою Андронік захотів побувати в Скиту (місцевість в пустелі на відстані 26–30 верст від Нітрійської гори, де подвизалися єгипетські пустельники).
Андронік сказав Афанасії зачекати на нього, бо жінкам не можна відвідувати Скит. Афанасія ж почала плакати й сказала, що Андронік буде відповідати перед святим мучеником Міною, якщо не віддасть її в жіночий монастир і покине. Тоді Андронік пообіцяв Афанасії виконати її бажання і пішов у Скит.
У Скиту Андронік отримав благословення від багатьох отців і зустрівся з преподобним Даниїлом. Він розказав старцю про себе й про свою дружину.
Тоді преподбний сказав Андроніку прийти до нього уночі разом із дружиною. Коли була приведена до Даниїла Афанасія, старець благословив їх і дав їм листа, щоб Афанасію прийняли в жіночий монастир Тавеннісиотів у Фіваїді (Південному Єгипті).
Після цього Андронік залишив Афанасію в згаданому монастирі, де вона й прийняла постриг. Сам же він повернувся до старця Даниїла і в чернечому чині почав подвизатися в окремій келії.
Через дванадцять років Андронік із дозволу Даниїла помандрував у Єрусалим на поклоніння. Дорогою він зустрівся зі своєю дружиною Афанасією. Вона була вдягнена в чоловіче вбрання. Обличчя її стало дуже худим і шкіра почорніла.
Андронік не впізнав її. Афанасія ж назвала себе Афанасієм і сказала, що теж іде поклонитися Святим місцям. Тоді Андронік запропонував їй йти разом. Вона погодилася, але за умови, що вони не будуть розмовляти.
Коли Андронік та Афанасія поклонилися Святим місцям в Єрусалимі, то пішли в Олександрію до мощей святого мученика Міни. Тут Афанасія запитала в Андроніка, чи не хоче він жити разом із нею в одній келії. Він погодився, але якщо, що старець Даниїл дозволить йому. Афанасія ж знову попередила, що вони мають перебувати в безмовності.
Преподобний Даниїл дозволив Андроніку подвизатися з Афанасією в одній келії. І вони разом прожили в трудах та молитві ще дванадцять років. Даниїл часто відвідував та повчав їх.
Настав час Афанасії покинути це тимчасове життя. У неї був сильний жар, і Андронік покликав преподобного Даниїла.
Коли старець прийшов, Афанасія заплакала. Він же сказав, що слід радіти, а не плакати. Афанасія відповіла, що плаче не за себе, а за Андроніка.
Потім вона попросила Даниїла після її кончини взяти лист, який лежить під її головою, прочитати самому й дати прочитати Андроніку.
Після того Афанасія причастилася Святих Тайн і з миром спочила. Коли братія готувала її тіло до погребіння, то всі зрозуміли, що вона – жінка.
Даниїл знайшов листа, прочитав і передав його Андроніку. З листа Андронік довідався, що Афанасія – його дружина.
Через сім днів відійшов до Господа і Андронік. Його тіло поховали поруч із тілом його дружини. Кончина святих – в першій половині V ст.
Богу нашому слава навіки. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
