День пам’яті святителя Іоанна Милостивого
12/25 листопада Православна Церква вшановує пам’ять Іоанна Милостивого, Патріарха Олександрійського.
Святитель Іоанн був родом із міста Амафунта на Кіпрі. Він народився в князівській сім’ї. Іоанн був у шлюбі, але невдовзі його діти й дружина померли. Після цього святий присвятив своє життя служінню Богу.
З часом Іоанна звели на Олександрійський патріарший престол. Перш за все він очистив Церкву від єресі Антиохійського лжепатріарха Петра Фулона, а потім зайнявся справами благодіяння.
Він сказав церковним економам зробити перепис усіх бідняків Олександрії та видавати їм усе потрібне для прожиття. Бідняків же в той час знайшлося близько 7,5 тис. чол. Крім того святитель дбав про мандрівників та хворих, викупляв із полону полонених. Щосереди та щоп’ятниці милосердний Патріарх сідав біля церковних дверей і вислуховував кожного, хто до нього звертався. При цьому він був смиренним та незлобливим.
Ще в юному віці Іоанну було наступне видіння. Якось уві сні йому з’явилася прекрасна дівчина у вінку з оливкового дерева. Вона підійшла до його ліжка, розбудила його й сказала, що вона дочка Великого Царя і приведе його до свого Отця, якщо він буде дружити з нею. При цьому дівчина повідомила, що саме вона схилила Великого Царя прийти у людській плоті на землю для спасіння роду людського.
Коли Іоанн розмислив над видінням, то зрозумів, що йому являлося Милосердя.
Наступного ранку на шляху до церкви святий побачив нагого бідняка, що трусився від холоду. Він віддав йому свій верхній одяг і пішов далі. Потім Іоанн зустрів чоловіка в білому одязі, який дав йому вузлик із сотнею срібних монет і сказав використати за своїм бажанням.
Коли Іоанн опам’ятався, то захотів повернути гроші, однак ніде не міг знайти того чоловіка. Згодом святий переконався, що Бог відплачує сторицею тим, хто подає милостиню.
Якось до Патріарха Іоанна звернувся один купець, який втратив своє багатство й повністю зубожів. Святитель дав йому багато грошей, і той накупив товарів та відправився в плавання. Однак корабель втонув, і купець знову все втратив.
Він прийшов до Іоанна та розповів йому про свою біду. Святитель вдруге дав купцю гроші та сказав, що це з ним сталося через те, що в нього було неправедно нажите золото. Після цього купець знову зайнявся своєю справою, однак і втретє все втратив.
Святитель довідався про це й покликав нещасного до себе. Він повідомив купцю, що його корабель був придбаний неправильно, і дав йому церковний корабель з пшеницею.
Під час плавання вітер заніс купця з товаром до берегів Британії, де в той час був голод. Купець вдало продав пшеницю за золото та олово. Коли ж він хотів продати олово в Декаполі (Палестина), то виявилося, що воно перетворилося на золото. Про це чудо купець розповів усім жителям Олександрії.
Одного разу святитель Іоанн тимчасово відлучив від Церкви двох кліриків. Один із них покаявся, а другий сильно озлобився на святого.
Якось під час звершення Літургії Іоанн згадав про озлобленого клірика й не наважився приносити Безкровну Жертву. Він вийшов із вівтаря, покликав того чоловіка, впав йому до ніг і почав просити прощення. Зворушений смиренням Патріарха, клірик розкаявся, сам зі сльозами попросив прощення, виправив своє життя і згодом удостоївся священницького сану.
Якось перед Патріархом звинуватили у блуді одного молодого монаха, що декілька днів поспіль ходив по місту з гарною дівицею. Іоанн повелів схопити обох, побити та ув’язнити в окремих приміщеннях.
Уночі той монах явився уві сні святителю, показав свої рани й запитав, чи цього він хотів і чи так він має пасти словесне стадо. При цьому монах сказав святому, що його обманули.
Коли Іоанн прокинувся, то усвідомив свій гріх і почав сильно тужити. Вранці святий покликав того монаха до себе й переконався, що саме він являвся йому уві сні. Потім Іоанн попросив монаха зняти одяг, щоб подивитися, чи так зранене його тіло, як він бачив у видінні.
Коли монах роздягнувся, то виявилося, що він євнух. Святитель пожалкував про те, що сталося, і попросив прощення. Тоді ж з’ясувалося, що монах ходив по місту з дівчиною-єврейкою. Він зустрів її у місті Газі, коли йшов поклонитися гробу мучеників Кіра та Іоанна.
Дівчина хотіла стати християнкою та впросила монаха взяти її з собою. Він же привів її до гробу мучеників і хрестив, після чого ходив із нею містом із наміром віддати її в жіночий монастир.
З того часу святитель боявся засуджувати людей та інших застерігав від осуду.
Коли перси напали на Єгипет, Патріарх Іоанн вирушив до Константинополя. По дорозі туди він занедужав і отримав від Бога одкровення про наближення своєї кончини.
Святитель прибув на Кипр і 11-го листопада 619 р. у рідному місті Амафунті почив із миром. Його тіло поховали в церкві святого Тихона Чудотворця поруч із двома єпископами, що там почивали. При цьому тіла єпископів самі перемістилися і звільнили посередині між собою місце для Іоанна.
Богу нашому слава вовіки. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
