Пам’ять святих Констянтина та Єлени

21 травня/3 червня Православна Церква вшановує пам’ять рівноапостольного царя Констянтина та матері його, цариці Єлени.

Святий цар Констянтин, син цезаря Констанція Хлора, народився в 274 році. У ті часи Римська імперія була розділена на Східну та Західну частини. Східною частиною правив імператор Діоклетіан та його співправитель цезар Галерій. Західною правив призначений Діоклетіаном імператор Максиміан зі співправителем Констанцієм Хлором, якому були підвладні Галлія та Британія.

Констанцій Хлор, на відміну від інших правителів, сповідував язичництво лише офіційно. Насправді ж він визнавав Єдиного Істинного Бога та прихильно ставився до християн.

Роки своєї юності Костянтин змушений був проводити при дворі Діоклетіана в Нікомидії, де він знаходився як заручник для забезпечення вірності його батька Діоклетіану. Придворне життя було сповнене інтриг, лицемірства та розпусти. Цього всього уникав Святий, що зберігав чистоту та невинність серця.

Костянтин мав велику фізичну силу, гарну статуру та високий зріст. Він користувався любов’ю війська й увагою народу, що викликало заздрість у багатьох знатних осіб. Особливо ненавидів святого цезар Галерій, який мав намір згубити його.

Проте Господь зберіг Свого угодника. Юнак відбув в Галлію до хворого батька, якого застав на смертному одрі. Коли Констанцій Хлор помер, його престол в 306 році успадкував Костянтин.

Після відмови від царства імператорів Діоклетіана та Максиміана розгорілася боротьба за владу, в якій Костянтин не брав участі. У результаті протистояння в Римі воцарився Максенцій. Він вирізнявся корисливістю та жорстокістю. Максенцій нещадно гнобив народ, розграбовував майно поважних сенаторів, а їхніх дружин та дочок викрадав для задоволення своєї хтивості або тваринних пристрастей своїх прибічників. Крім того Максенцій був затятим ідолопоклонником і, щоб догодити своїм богам, віддавав на заклання навіть отроків та отроковиць.

Римляни, що страждали від тяжкого гніту, попросили Костянтина звільнити їх від мучителя. Угодник Божий намагався спочатку словами напоумити кровожерливого нечестивця, але той тільки більше озлобився. Тому Святий вирішив піти проти нього війною.

Військо Максенція було більшим, ніж військо Костянтина, до того ж на боці першого була велика бісівська сила. Костянтин знав це й вирішив просити допомоги у Бога, Якому молився його батько.

Якось, коли сонце сідало, Святий побачив на сонці утворене зі світла знамення хреста з написом: «Цим перемагай». Це явище збентежило царя, бо хрест був для язичників знаряддям страти, поганою прикметою.

У сонному видінні Констянтин удостоївся побачити Христа, Який повелів йому використати хрест для захисту від ворогів.

Майстри виготовили з золота та дорогоцінних каменів спеціальну хоругву. Своїм воїнам цар наказав зобразити хрест на щитах та шоломах.

Коли Костянтинове військо почало перемагати військо Максенція, останній намагався врятуватися втечею та загинув у водах ріки Тибру.

Так вся Західна половина Римської імперії відійшла під владу Костянтина, який оголосив підвладним народам повну віротерпимість. З того часу християни отримали право вільно поклонятися Істинному Богу.

На Сході у доброчесного царя був ще один нечестивий супротивник – Лікіній. Він нещадно катував християн за відмову від поклоніння язичницьким богам.

Спочатку нечестивець видавав себе другом Костянтина, а потім почав відкрито боротися проти нього.

У 323 році між імператорами почалася війна, в якій з допомогою Божою під знаменням чесного хреста перемогло Костянтинове військо.

Будучи імператором усієї Римської імперії, Костянтин стверджував віру Христову, будував храми Божі, був покровителем християн. При цьому він дозволяв і язичникам сповідувати свою віру, бо бажав, щоб люди наверталися до християнства добровільно.

Своєю столицею Святий обрав розташоване на берегах Босфору містечко Візантій, що згодом перетворилося у славне місто Константинополь.

Цар мав намір розшукати Животворяще Древо Хреста, на якому був розіп’ятий Господь. Він вважав себе недостойним для звершення цієї справи, бо як воїн пролив багато крові.

До Єрусалиму на пошуки святині вирушила благочестива матір Костянтина цариця Єлена. У той час усі місця, освячені євангельськими подіями, були розорені. Над Гробом Господнім височів язичницький храм мерзенній богині Венері.

За наказом цариці всі ідольські храми, споруджені на святих місцях, були зруйновані. На їхньому місці будувалися храми Істинному Богу.

Поблизу Гробу Господнього після тривалих пошуків знайшли Хрест Господній (в 326 році). При цьому відбулася чудесна подія. Разом із Древом Хреста Господнього були знайдені ще два хрести, на яких розіп’яли розбійників.

Тоді не було відомо, на якому саме з хрестів постраждав Христос. Сталося так, що несли на погребіння покійника. На нього по черзі клали знайдені хрести. Коли ж поклали Хрест Господній, покійник воскрес.

Свята Єлена віддала Животворящий Хрест на зберігання Патріарху, частину ж Хреста взяла з собою для вручення імператору.

Роздавши в Єрусалимі щедру милостиню та влаштувавши трапези для бідних, під час яких сама прислуговувала, свята цариця Єлена повернулася до Константинополя. Невдовзі після того цариця відійшла до Господа.

Благочестивий цар Костянтин почав будівництво біля Гробу Господнього храму, що мав бути величнішим за будь-де існуючі храми.

Дуже засмучували Святого негаразди всередині Церкви Христової. На той час бентежила Церкву єресь Арія, який не визнавав Іісуса Христа Сином Божим.

Щоб подолати розбрат, цар Костянтин вирішив скликати Вселенський Собор, який відбувся в 325 році в місті Нікеї. У соборі взяло участь понад 2000 чоловік, близько 300 із яких були святителями. Святі отці засудили аріанство й затвердили Нікейський Символ Віри.

Коли імператор Костянтин відчув наближення смерті, то прийняв Святе Хрещення, до якого через усвідомлення своєї гріховності хотів підготувати себе подвигом всього життя.

У 337 році в день святої П’ятидесятниці угодник Божий спочив. При цьому на ньому було біле хрестильне вбрання.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)