Настав час пробудитися нам від сну…

«Настав час пробудитися нам від сну… відкинемо справи темряви й одягнемося в зброю світла. Як вдень, поводитимемося благочинно, не віддаючись ні бенкетам ні пияцтву, ні хтивості, ні розпусті, ні сваркам, ні заздрості. Але зодягніться в Господа нашого Іісуса Христа, і піклування про тіло не перетворюйте на хіть»¹

«Не хочу смерті грішника, але щоб грішник навернувся від шляху свого і живий був. Наерніться, наверніться від злих шляхів ваших; для чого вмирати вам… Праведність праведника не врятує в день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не впаде в день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися живим за свою праведність».²
«У чому застану, в тому й суджу», — пояснюють Святі Отці, сказане Богом через Свого пророка. Тому й просили не судити про людину, хороша вона чи погана, спасається чи гине, — поки людина жива, у неї завжди є надія на спасіння й можливість покаятися. Так само, як і праведник, може оступитися та впасти, і таких прикладів історія християнства знає безліч. «Під час смерті людини відкриваються справи її. До смерті не називай нікого блаженним» ³.

З житія святого Макарія Великого відомо, що він принижував себе і вважав негідним раю навіть тоді, коли душа його після смерті в супроводі світлих ангелів уже летіла вгору в Божі обителі, повз безсилих у своїй злобі демонів. Хоча вони продовжували спокушати його похвалами та лестощами, сподіваючись таким чином, до останнього через помисли марнославства занапастити його душу.

Всі святі вирізнялися любов’ю і крайнім смиренням, досвідчено пізнавши свою бідність духовну та неміч людську.

Всі святі вирізнялися любов’ю та крайнім смиренням, досвідчено пізнавши свою бідність духовну та неміч людську.

Вона була властива, як їм, так і всім іншим людям, і тому вони нікого не засуджували. Вони всіх жаліли й любили, навіть найзапекліших грішників, бачачи їх прекрасні душі, що вразив смертельний недуг – гріх.

У наш час гордістю та марнославством, як духовною хворобою, вражені практично всі. Навіть і ті, хто регулярно ходять до церкви, і навіть багато священнослужителів. Тому зараз особливо важливо усвідомлювати, що будучи такими і не виправившись, ми не зможемо після смерті тілесної потрапити в Царство Небесне. Ніщо нечисте й зарозуміле не зможе увійти до Раю.

Для цього нам і заповіді Божі дані. Вони всі побудовані на любові одного до другого й до Бога. І тільки слідуючи їм, як за якоюсь дорожньою картою, можна спробувати не заблукати в нашому занепалому світі, і досягти наприкінці шляху бажаної мети.

І хоч шлях цей і вузький, і не легко буває тим, хто йде цим шляхом, і спокуси від плоті, миру й диявола доводиться постійно долати. А іноді мета здається такою високою та недосяжною, але головне не збитися, йти правильним шляхом, борючись із недоліками та гріховними звичками. Потрібно намагатися на їхнє місце насаджувати чесноти, головними з яких є любов і смирення.

Потрібно намагатися на місце недоліків насаджувати чесноти, головними з яких є любов і смирення.

Святитель Іоанн Златоуст

І не важливо, як пише святитель Іоанн Златоуст (ІV), чи зможемо ми дійти до самої вершини, подолати всі пристрасті та прикрасити свою душу всіма чеснотами, чи Божий промисел трохи раніше забере нас із земного життя, — головне йти вірним шляхом.

І, при цьому потрібно сподіватися на милість Божу, але пам’ятати й про Суд, і про відплату, не звеличуватися, коли все добре, але й не сумувати під час падінь, а змирятися, осягаючи свою неміч, і, таким чином, духовно просуватися вперед.

Святий праведний Іоанн Кронштадтський

Святий праведний Іоанн Кронштадтський (+1908) суворо говорив у своїх проповідях, що потрібно «кожній людині нести свій хрест і виправлятися, щоб зі старої людини зробитися новою, і для цього відійти від усіх пороків, багато молитися та суворо дотримуватися посту. Адже «Царства Небесного ті, хто не виправляться, не успадковують».

У духовному житті людина на місці стояти не може, вона або розвивається, вдосконалюється, одним словом, піднімається вгору або опускається вниз, деградує.

Нам дана свобода вибору і, зрештою, тільки від нас залежить із ким у житті нам йти, і з ким опинитися після смерті – у вічності…

Преподобний Варсонофій Оптинський

Преподобний Варсонофій Оптинський (1845-1913) пише: «Наш час дуже тяжкий. Чому? Та тому, що тепер особливо легко відпасти від Христа, а тоді – смерть. Ті, хто пішов за Христом, преподобні Його, ті й царюватимуть із Ним.

Але ми знаємо інших преподобних, які уподібнилися не Христу, а ворогу Його – сатані. Ймовірно, і ви знаєте цих преподобних якщо не за творами, то хоча б за іменами: всі ці ніцше, ренани й інші розбещувачі моральності – знаєте, яка їхня доля?

У всьому уподібнившись до винуватця всякої гидоти, всякої нечистоти – диявола, вони після смерті потрапляють до його влади, за прислів’ям: свій своєму мимоволі брат.

А ті, хто послужили Христу, царюватимуть із Ним. Він їм також «Свій».

Тепер особливо легко відпасти від Христа та підпасти під владу темної сили. Ідеш вулицею й бачиш: у вітрині виставлено книгу, яка трактує, ну, хоча б про Божественність Христа. Помисел каже: зайди, купи книгу, прочитай.

Добре, якщо людина не повірила цьому помислу, якщо зрозуміла, що навіюється їй ця думка сатаною, що ця книга ворожа вченню Святої Церкви.

А інший, дивишся, зайшов, купив книгу, прочитав – та й повернув у інший бік, відпав від Христа. Де початок його падіння? У помислі лукавому».

Святитель Николай Сербський

Святитель Николай Сербський (1881-1956) пише: «І долі людей, і долі народів – велика таємниця. І якби наш Благий Творець через Своїх пророків і угодників Старого та Нового Заповітів не простягнув нам ключі від цих таємниць, ми нічого не впізнали б і ніколи не змогли б самі знайти ключі до таємничої долі людей і народів…

У Святому Письмі людське життя викладене як заповіт. Доля людей і народів залежить від різних заповітів. По суті, є два заповіти: з Богом і тим, що Йому догідно, або з противником Божим і тим, що противне Богові.

Адам і Єва спочатку вірно дотримувалися заповіту з Богом, але потім знехтували любов’ю Творця свого й уклали заповіт із дияволом.

Найрішучішу та найсильнішу спробу розірвати ганебний заповіт людського роду з дияволом Господь зробив за допомогою Іісуса Христа. Диявол спонукав своїх поспішників у людській подобі вбити Христа.

Але Христос Своєю Божественною силою воскрес і Воскресінням переміг сатану, та всіх його підручних. При розлученні зі Своїми учнями переможець Спаситель сказав: Дана Мені всяка влада на небі та на землі⁴.
…Хто мало любить друга свого невірного, легко його карає. А хто сильно любить, сильно б’є друга невірного: у цьому ключ до таємниці.

…Хто мало любить друга свого невірного, легко його карає. А хто сильно любить, сильно б’є друга невірного: у цьому ключ до таємниці.

…Але б’є, не щоб убити, але щоб розірвати його заповіт із дияволом – сатаною. Бо відпадіння від Христа означає заповіт із сатаною, супротивником Божим. А заповіт із супротивником Божим – це заповіт зі смертю, заповіт із могилою, заповіт із неправдою, заповіт із пітьмою, заповіт із усяким злом і безумством, заповіт, що веде до вічної смерті і людину, і весь народ⁵».

Старець Паїсій Святогорець

Старець Паїсій Святогорець (1924-1994) казав: «Люди, які віддалилися від Бога, ніколи не відчувають втіхи і страждають подвійно.

Люди, які віддалилися від Бога, ніколи не відчувають втіхи і страждають подвійно.

Той, хто не вірить у Бога та майбутнє життя, не тільки позбавлений втіхи, а й засуджує себе до вічної муки.

…Якщо ти працюєш гріху, то з тобою розплатиться диявол. Якщо ти твориш чесноти, то тобі заплатить Христос. І чим більше працюєш Христові, тим просвітленішим і радіснішим стаєш.

Але ми говоримо: «Працювати Христові? Та що ми, здуріли!» Як це страшно! Невизнання Жертви Христової заради людини!

Христос зазнав розп’яття, щоб викупити нас від гріха, щоб очистився весь людський рід. Що зробив для нас Христос, і що робимо для Нього ми?

Люди хочуть грішити та мати добренького Бога. Такого Бога, щоб Він прощав нас, а ми продовжували б грішити.

Люди хочуть грішити та мати добренького Бога. Такого Бога, щоб Він прощав нас, а ми продовжували б грішити.

Тобто щоб ми творили все, що хочемо, а Він прощав нас, щоб Він прощав нас не перестаючи, а ми дули б у свою дудку.

Люди не вірять і від цього ненаситно впадають у гріх. Із цього, тобто з невіри, починається все зло.

Люди не вірять і від цього ненаситно впадають у гріх. Із цього, тобто з невіри, починається все зло.

Люди не вірять в інше життя й тому не зважають ні на що. Ображають і обманюють один одного, кидають своїх дітей… Твориться таке, що й язик не повертається сказати. Неабиякі гріхи. Такі гріхи, що навіть Святі Отці не передбачили подібного у Святих Канонах.

Як сказав Бог про Содом і Гомору: «Не вірю, невже й справді творяться такі гріхи? Піду, подивлюся»⁶.

Якщо люди не покаються, не повернуться до Бога, вони втратять вічне життя. Людина має допомогти собі відчути глибокий сенс життя. Вона повинна прийти до тями, щоб відчути божественну втіху. Завдання в тому, щоб людина духовно зросла, а не просто стримувалася від гріхів.

Людина має допомогти собі відчути глибокий сенс життя. Вона повинна прийти до тями, щоб відчути божественну втіху. Завдання в тому, щоб людина духовно зросла, а не просто стримувалася від гріхів.

Люди легко підпадають під вплив зла. У глибині душі вони визнають добро, воно викликає в них повагу. Однак вони легко підпадають під вплив зла й захоплюються ним, тому що в злому канонаршить (тобто підказує, що робити) тангалашка (таке прізвисько Старець дав дияволу).

Знайти «солодку гірку» легко – адже спокусник тільки й займається тим, що підштовхує до цієї гірки Боже творіння.

А Христос діє дуже благородно. «Це добро,—каже Він,—«але хто хоче за Мною йти…» ⁷. Він не змушує йти до Себе силоміць, не каже: «А ну, кроком марш, до мене!»

Диявол нечистоплотний. Він сплутує людину по руках і ногах, щоб відвести її туди, куди він хоче, тоді як Бог шанує свободу людини. Він створив людей не рабами, а синами.

Він знав, що станеться гріхопадіння, але, незважаючи на це, не зробив людей Своїми рабами. Він вважав за краще зійти, втілитись, зазнати Розп’яття і, таким чином, спасти людину.

Бог дарував людині свободу. І незважаючи на те, що диявол може використати її в великому злі, в дарованій людині свободі є сприятлива можливість для того, щоб люди просіялися».

Джерело

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)